Словник української мови

СКУШТУВАТИ, ую, уєш, перех. Док. до куштувати. — Не поцурайтесь хліба-солі, Борщу скуштуйте, галушок (Іван Котляревський, I, 1952, 205); — А що це ти, Корнію, обминаєш нашу хату? Хоч би горілки зайшов скуштувати (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 44); Важке було дитинство у Миколи Щорса, багато горя й муки замолоду скуштував він (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 10).
♦ Давати (дати) скуштувати перцю кому — те саме, що Давати (дати) перцю (див. давати); Облизня скуштувати див. облизень; Скуштувати березової каші (кашки) див. березовий; Скуштувати лозини (лозанів, нагаїв, аршина і т. ін.) — бути побитим лозиною, нагаями, аршином і т. ін. Щодо Симона, то з ним розмова буде вдома і він таки скуштує добрих лозанів (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 117); [Сотник:] Шуткувать я не люблю. Півсотні нагаїв скуштуєш зразу, Як не послухаєш мого приказу! (Марко Кропивницький, V, 1959, 232); Петро весело засміявся, ніби хтозна-який задоволений з того, що Васько скуштував дідового аршина (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 85); Скуштувати меду якого — зазнати чого-небудь на власному досвіді, відчути щось самому. — По правді сказати, умирати я не вмирав.. Ну, та це пусте — спробувати можна. — Тим паче, — додав сивий дід, — що доведеться тільки раз на віку скуштувать того меду! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 11); Скуштувати, почому (почім) ківш лиха див. ківш; Скуштувати хліба див. хліб.