в означеннях
Тлумачення, значення слова «скутий»:

СКУ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скувати і скути. Волочили [в'язні] на ногах важкі ланцюги. Руки їх теж були скуті (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 91); Заголим столом, скутий вузьким пальтом поверх кожушка, сидів начполіт (Петро Панч, II, 1956, 481); Неосудного вдарив параліч. Він упав, охоплений тваринним жахом і скутий неміччю (Іван Микитенко, II, 1957, 377); Доки плацдарм не буде знищено — армія його буде зв'язана, скута (Олесь Гончар, II, 1959, 320); Тихо навкруги. А там десь позаду скутий морозом Дніпро, теж мовчить, заснув довгим зимовим сном (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 123);
//  у знач. присудк. сл. О Дніпре, Дніпре, мій Славуто, Широк і славен ти єси, Чи вбито князя, а чи скуто, Мене до нього занеси (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 34);
//  у знач. прикм. Скутий Дніпро замело кучугурами (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 25).

2. у знач. прикм. Позбавлений невимушеності, легкості, природності. Біля дверей сиділо двоє козацьких старшин. Вони вирізнялися серед гостей і своїм одягом, надто важким для задушливого літа, і скутими манерами (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 338.

Коментарі (0)