Словник української мови

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 262.

Коментарі (0)

СКИДА́ТИ і рідко ІСКИДАТИ, аю, аєш, недок., СКИНУТИ, і рідко ІСКИНУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Кидати кого-, що-небудь униз. Чоловіки.. хапали снопи.. й скидали додолу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 184); Він на гарбі стоїть, силос скидає,.. а старшокласниця його внизу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 65); Кінь став цапки і затанцював на задніх ногах, намагаючись скинути вершника (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 353);  * Образно. Ми твердо знаємо, цього вчить нас Ленін, що все хороше, світле, прогресивне, розумне, прекрасне, створене людством, не тільки не треба скидати з корабля сучасності, а навпаки, треба дбайливо вантажити на цей корабель (Максим Рильський, Веч. розмови, 1962, 39);
//  Зіштовхувати, спихати кого-, що-небудь звідкись. Ще двічі стрибав парубкові на груди сірий пес, і кожного разу він скидав його додолу... (Олесь Донченко, III, 1956, 51); — Скинь її [Мотрю] з драбини додолу, нехай собі голову скрутить, щоб знала, як лазити на наше горище (Нечуй-Левицький, II, 1956, 360); Замахується [Річард], щоб скинути статую з п'єдесталу, але опускає руки (Леся Українка, III, 1952, 122);
//  безос. — Привезли мене до костоправа. Сіло на мою ногу чотири чоловіка.. Я кричала не своїм голосом.., а маслак тільки хрусь. Я й умерла. Людей так мов з мене скинуло. Всі полякались (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 223);
//  Висаджувати кого-небудь або викидати щось із літака під час польоту. Літаки прибували майже кожної ночі й скидали все потрібне для рейду (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 33); Кружляв літак, щось скидає на гать... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 208); Вікторія розповіла, як їхню групу скинули в ворожий тил (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 228);
//  розм. Вивантажувати на чиюсь вимогу речі (з поїзда і т. ін.). Начальник станції теж дав телеграму, щоб наші речі скинули на одній станції по дорозі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 338);
//  Різким рухом опускати, знімати (звичайно з плечей) яку-небудь ношу. Алі скинув на пісок свою ношу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Дійшовши до узлісся, Данько скидає з плеча мішок, сідав перепочити (Олесь Гончар, II, 1959, 221); Скинувши з плеча граблі, похитуючись, хлопець обережно переходить довгу.. кладку (Михайло Стельмах, II, 1962, 335);
//  Атакуючи, примушувати противника відступати (з висоти або з позицій, розташованих вище). За допомогою Червоної Армії вмішаються армії добровольців генерала Денікіна. В Чорне море скидають його наступника барона Врангеля (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 77).
♦ Скидати (скинути) глечика (горщика і т. ін.), вест. — у народній медицині — ставити хворому на живіт попередньо підігрітий зсередини глечик, горщик і т. ін., що діє як банки (див. банка 1). Баба Яличка хвалиться: двічі, каже, на тиждень глечика йому скидаю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 300); — Увійшла в хату, а вона, нещасна, на полу в'ється та криком кричить!.. Що ж тобі, — думаю, — робити! Скинула я горщичок... запарку заварила. Почала утихати моя молодиця... (Панас Мирний, iv, 1955, 378); Скидати (скинути) з плєчей (пліч) див. плече; Скинути з неба (небес) на землю кого — допомогти комусь звільнитися від ілюзій, дійти до правильного розуміння реальної дійсності, тверезо сприймати навколишнє. Відповів [гуцул] таке, що зразу скинуло мене з.. небес на землю (Гнат Хоткевич, II, 1966, 314).

2. перех., перен. Позбавляти влади, усувати з посади кого-небудь. [Казидорога:] Ту [тут] нас пан писар лякає, що ми бунт робимо, що ми права не маємо скидати начальника (Іван Франко, IX, 1952, 394); Робітники скидали царську монархію, борючись за мир, за хліб і за свободу (Ленін, 31, 1973, 66); — Я людям служу... Мене люди вибрали, мене люди й скинуть! (Панас Мирний, I, 1949, 385); Прийшла Велика Жовтнева соціалістична революція. Вона скинула царя, вона принесла пригніченим волю (Павло Тичина, III, 1957, 68).

3. перех. Знімати з себе чи з кого-, чого-небудь щось одягнене, пов'язане тощо. Гуртом сипнули школярі до класу і, стовпившись коло дверей, почали скидати свити, складаючи їх у купу (Борис Грінченко, I, 1963, 243); Скидає [Д. Жуан] маску і сідає коло Анни (Леся Українка, III, 1952, 359); Він часто скидав своє пенсне, протирав і знову чіпляв на ніс (Панас Мирний, III, 1954, 270); Суворовці виймають індивідуальні пакети, скидають з Олеся чоботи, накладають перев'язку (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 143); Баба скинула з плечей свій обрус, розкутала голову (Нечуй-Левицький, II, 1956, 404); Жінка не черевик: із ноги не скинеш (Номис, 1864, № 8852); Він скинув шапку й сів кінці столу, як бувало й батько (Андрій Головко, II, 1957, 394);  * Образно. Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати.., Маланка в Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 26); Ліворуч і праворуч широкого плеса ясно-зеленим килимом стелився степ, що поволі починав оживати, скинувши з себе білу габу холодних снігів (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 213);
//  Переставати носити якийсь одяг, якесь взуття тощо. У неї є хромові чобітки, і вона їх не скидає ні взимку, ні влітку (Олесь Донченко, II, 1956, 269); Після війни ми скинули шинелі, Взялися знов до мирних наших справ (Іван Нехода, Дивлюсь.., 1949, 33);
//  Втрачати, позбуватися листя, вовни, пір'я тощо. Поблякло все. І осокір, де круча, Скидає лист (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 201); Красені-олені щороку скидають в цих травах свої гіллясті панти... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 263); Племінні барани.. скинули з себе по 15,5 кілограма вовни кожен (Радянська Україна, 22.VII 1967, 2);
//  Очищатися, звільнятися від криги (про річку, море і т. ін.). Вже немилосердно пече сонце, вже вітер рве й вихрить над льодами, вже потріскались, покололись вони, але Дніпро не може скинути крижаного покрову (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 86);
//  перен. Звільнятися від чого-небудь, позбуватися чогось неприємного, тяжкого і т. ін. — На справжнього воїна найменше тисне та огидна сила, яка зветься пережитками капіталізму в свідомості людей. Або, вірніше, він швидше скидає з себе цей вантаж, рішучіше звільняється від нього (Олесь Гончар, III, 1959, 283); Я певен нині, що всі муки скину, Що збережу завзяття до загину... (Павло Грабовський, I, 1959, 385);
//  перен. Перемагати, долати якесь почуття, сон і т. ін. Палає, весело горить багаття з бурелому, димок пахучий бадьорить, скидає з тіла втому (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 280); Скинувши всю попередню, може, аж занадто підкреслювану офіційність та холодну недоступність строгості, поглянув [слідчий] на Надійну (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 214).
♦ Скидати (скинути) з очей полуду див. полуда; Скидати (скинути) з рахунку див. рахунок; Скидати [з себе] маску див. маска; Скидати (скинути) паска див. пасок; Скидати (скинути) шапку (капелюх, бриль і т. ін.): а) вітаючись з ким-небудь, знімати головний убір. Карпо, підходячи, скидає шапку, здоровкається (Панас Мирний, IV, 1955, 124); З кожного подвір'я виглядали цілими сім'ями.. Чоловіки скидали зім'яті капелюхи, а жінки, всміхаючись, закликали пити молоко (Олесь Гончар, III, 1959, 91); Кошовий і старшина скинули шапки і низько вклонилися запорожцям... (Олександр Довженко, I, 1958, 232); б) (перед ким, рідше перед чим і без додатка) виражати свою повагу до кого-, чого-небудь; складати шану комусь або чомусь, визнаючи великі заслуги, особливо цінуючи когось, щось. — А як пособите мені зібрати учнів до школи? Дражню собак по селі, записую школярів, а батьки їх утаюють від мене Утаюють майбутніх професорів і вчених, перед якими колись, може, держави скидатимуть шапки! (Михайло Стельмах, II, 1962, 99); Треба знайти для її [краси] вираження відповідні форми, і такі, що коли художник переносить її, розуміючи, відчуваючи життя,.. то щоб перед картиною люди шапки скидали, ходили навшпиньках, говорили пошепки (Олександр Довженко, III, 1960, 15); Скидати (скинути) ярмо (гніт, пута і т. ін.) — звільнятися від залежності, здобувати волю. Народи встають, скидають ярмо капіталу (Володимир Сосюра, I, 1957, 144); Скинути всякий феодальний гніт, всяке гноблення націй, всякі привілеї одній з націй або одній з мов — безумовний обов'язок пролетаріату, як демократичної сили.. (Ленін, 24, 1972, 129); Уклін народові, що скинув рабства пута (Максим Рильський, III, 1961, 151); Скинути і (та) віддати (оддати) [останню] сорочку [з себе] див. сорочка.

4. перех. Підкидаючи, підхоплюючи різким рухом, поміщати на щось. — А бий тебе сила божа! — думає Максим.. — Скидай ружжо [рушницю] на плече; скидай з плеча; .. одна тобі муштра... (Панас Мирний, I, 1949, 222); Хто запрягав коней, хто скидає на гарбу пусті мішки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 86); Терешко важко скинув на плечі рептух сіна й мовчки поніс його до кошари (Григорій Епік, Тв., 1958, 397); Дмитрія і дружинників зв'язали і скинули поперед сідел (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237);
//  Різким рухом підносити, піднімати що-небудь. Команда: «На весла!» Ми разом скидаємо руки (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 73); Хлопчик, брат Терешків, що стояв поруч батька, скинув руки вгору, мов кидався вплинь (Степан Васильченко, II, 1959, 126);
//  Різким рухом одягати що-небудь. — Коли в волость треба, скажи.. Та вхопивши шапку, скинув [Чіпка] на плечі драну свитину,.. перший вийшов з хати... (Панас Мирний, I, 1949, 291); Григорій скинув на голову потерту військову кашкетку і мовчки пішов з хати (Григорій Епік, Тв., 1958, 66);
//  перев. чим. Різко зводити вгору (брови, повіки і т. ін.). Шухновський здивовано скинув надбрів'я. Промовчав (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 58); — А я оце до тебе, Романе, за порадою... — А що там таке? — скинув догори бровами Роман (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 105); Дівчина.. скинула довгими віями, що досі вакривали її очі (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 6).
 Скидати (скинути) на приціл (гвинтівку і т. ін.) див. приціл.
♦ Й оком не скинути; Й око не скине чого, що — всього не можна охопити поглядом, щось виходить за межі поля зору. — Попроси собі в митрополита Більшаницю, — парафія велика, поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 50); Розпростерся ти [степ] широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (Іван Манжура, Тв., 1955, 147); Куди не скинь (скинеш і т. ін.) оком див. око 1; Скидати (скинути) голову (головою) — швидко підводити голову. Григорій Іванович свиснув. Тоді кінь зразу скинув голову, випростав шию і заіржав (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 575); По тому, як Джойс скинув головою, Гайсин зрозумів, що він не хотів, щоб його справжнє прізвище було назване (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 131); Скидати (скинути) оком (очима) див. око; Скидати (скинути) погляд див. погляд; Скільки оком скинеш див. око.

5. перех., на кого, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свою роботу, свої обов'язки і т. ін. Сама [Кайдашиха] спала досхочу, робила легку роботу, а всю важку роботу скидала на Мелашку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 329); — Я знаю, — провадила ти, — з сього є один звичайний вихід: скинути все на «білих рабинь» (Леся Українка, III, 1952, 685); — Всю роботу хатню на мене скинула (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 264);
//  Знімати з себе, перекладаючи на іншого, провину, відповідальність і т. ін. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); На достаток Плачинди позаздрила, — в злісній тузі скидає [Роман] вину на дівчину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 411).

6. перех. Звалювати, кидати що-небудь в одне місце. Тугар Вовк і Максим, котрих Бурунда невідлучно провадив із собою, також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Іван Франко, VI, 1951, 128); Готуючи Галю в дорогу, поквапливо й безладно скидаючи її одежки в баульчик, Варвара ще не до кінця була певна, що саме так треба (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 99); Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260);
//  кому, для кого, розм. Збирати кошти для кого-небудь. Парубки скидають Семенові гроші (Марко Кропивницький, I, 1958, 69).

7. перех. і без додатка. Передчасно народжувати; мати викидень. Ударив [пастух] тільну корову, та й скинула теля (Лесь Мартович, Тв., 1954, 250); — Як будуть питати: де діла дитину, кажи: скинула. Упала, мов, з горища та й скинула (Панас Мирний, III, 1954, 170); Протягом перших З місяців вагітності.. є небезпека скинути (Фізичне виховання жінки, 1954, 45).

8. перех. Відводити воду з якого-небудь водоймища. Під час повені, коли скидають зайві води, все тут [на Дніпрогесі] реве лев'ячим ревом (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 245); Завдяки дренам можна швидко весною скинути води і прискорити сівбу на 10—15 днів (Хлібороб України, 11, 1964, 13);
//  Спускати з промислових об'єктів у водоймища воду, яка була потрібна для виробництва. В межах нашого міста заводи, фабрики, електростанції скидають у ріку теплі води (Вечірній Київ, 22.II 1964, 3).

9. перех. Зменшувати на певну кількість (плату, ціну, вагу, роки тощо). З Тимохою ніхто ніколи не торгувався, бо всі звикли до того, що коли він скаже яку ціну, то вже не скине й копійки (Борис Грінченко, I, 1963, 283); Давид Мотузка поклав два мішки на ваги й дивиться. Ні, — фунт у фунт, «як в аптеці», — знає Гнида, в кого можна [недоважити]; ще й за мішки сам нагадав і скинув шість фунтів (Андрій Головко, II, 1957, 30); — Тато зовсім підтоптався. «Якби мені, — каже, — скинути з десяток літ — пішов би по диплом у технікум» (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 62).

10. тільки док., перех., рідко. Те саме, що випити 1, Він, — коли скинув чарку-другу, — зараз до кого-небудь і залицяється (Панас Мирний, III, 1954, 87).

11. тільки недок., неперех., на кого — що, рідко. Те саме, що скидатися 4. Обличчям він дуже скида на вас (Словник Грінченка).