СКИРТУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто скиртує сіно, солому і т. ін. Закінчивши перевертати сіно, дівчата стали на допомогу скиртувальникам (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 206).
СКИРТУВА́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто скиртує сіно, солому і т. ін. Закінчивши перевертати сіно, дівчата стали на допомогу скиртувальникам (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 206).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 267.