в означеннях
Тлумачення, значення слова «слабість»:

СЛА́БІСТЬ, бості, жін.

1. Властивість і стан за знач. слабий 2—5, 7. Слабість сюжету — вразливе місце багатьох поем (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 62); Коли схематизм походить не від поспішності, не від слабості таланту, його причини треба шукати в першу чергу в недостатнім знанні життя (Шамота, Талант і народ, 1958, 80).

2. Недостатність або занепад фізичних сил. Зривається [Прісцілла], хапав Руфіна за руку. Але опускається на коліна, тремтячи від слабості і крайньої стурбованості (Леся Українка, II, 1951, 505); — Прийшла на мене старість та слабість (Нечуй-Левицький, I, 1956, 109); Він почував таку слабість у всьому тілі, що, здавалось, ляже отут у баюрі, як спрацьований кінь (Петро Колесник, Терен.., 1959, 369); Хвороба вже минала, але в ногах ще почувалася слабість (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 3).

3. Хвороба, нездужання. Ця людина або довго нездужала й тільки що встала з постелі, або мав в собі якусь задавнену слабість, невигойну й смертельну (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 322); Їх [камер для хворих в'язнів] усіх чотири: для тифусових [тифозних], шкірних, хірургічних та очних слабостей (Іван Франко, IV, 1950, 178); — Занедужав [дядько], Дмитре. Чи то на холодній землі слабості дістав, чи вода застудила (Михайло Стельмах, II, 1962, 409).
 Падуча слабість див. падучий.

4. Відсутність твердого характеру, сили волі. Вчителька відчула, що нічна їхня розмова зачепила такі струни і так розчулила Павленка, що він боявся її продовжувати, може, він навіть засуджував свою хвилинну слабість (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 127); Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока, а негоже йому, старому, показувати свою слабість, плакати перед невісткою (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 455).

5. Звичка, нахил (перев. негативні), від яких немає бажання або сил відмовитися. Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости (Іван Франко, VI, 1951, 211); Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись. Завзятий голуб'ятник, він міг годинами гасати з малечею по селу за голубами (Олесь Гончар, I, 1959, 10);
//  Прихильність, схильність, пристрасть до кого-, чого-небудь. За чимало років, що прожив [Корній] з Павлом, знав виключну слабість до жінок і те, що не щастило «біднязі» (Андрій Головко, II, 1957, 412);
//  Те, що викликає до себе чию-небудь симпатію, є чиєюсь пристрастю. — Кінь — це моя слабість. Третій рік я тут лікарем і весь час мріяв про власний виїзд... (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 35); — Це [сигналізація] — моя слабість, я — інженер за освітою (Юрій Яновський, I, 1954, 195).

6. Вразливе місце кого-, чого-небудь. Він бачить свого класового супротивника, а разом з тим знає свою слабість і свою силу (Василь Еллан, II, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 341.

Коментарі (0)