СЛАБИ́Й, а, е.
1. Хворий, недужий. У невеличкій
кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик (Леся Українка,
III, 1952, 487); Він довго не признавався, що він слабий,
насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 211); — Слабий я був, не міг битися, але ж не
здригнулася рука: забив ротмістра, як собаку (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 410); * У порівняннях. — Чого він став
такий блідий, як смерть, та нужденний, неначе слабий?
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 344);
// у знач. ім. слабий,
бого, чол.; слаба, бої, жін. Хвора людина. [Диякон
(до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки
ми з панею зготуєм купіль (Леся Українка, II, 1951, 406);
[Писар:] Гарна бісова дівчина: оком поведе — й слабого
з постелі зведе (Карпенко-Карий, I, 1960, 47); Слаба жалібно
стогнала день і ніч (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465);
// на що,
рідко чим. Хворий якою-небудь хворобою; у якого
щось болить. Недавно оселився тут один галичанин,
слабий на туберкульоз (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 408); Миша
давно вже поїхав у Холм, хоч трохи пізніше, як усі
гімназисти, бо був слабий на горло (Леся Українка, V, 1956, 8);
Червоні заплакані очі були сухі, як у людей, слабих
гарячкою (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 69);
// Який не відзначається
міцністю (про здоров'я). Дорош знав, що працювати
фізично йому буде тяжко, бо здоров'я його Ще слабе
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 110);
// Який функціонує з відхиленнями
від норми (про організм, його орган). Слабий
організм; Слабі легені; Слабе серце.
2. Який має невелику фізичну силу; протилежне
сильний. Слабий, боязливий, негарний з лиця,
Він сирота був, без гнізда, без вітця (Іван Франко, XIII, 1954,
412); Третій чоловік, низенький, слабий, навіть трохи
горбатенький, був усім відомий Коростильов (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 464);
// у знач. ім. слабий, бого, чол.; слаба,
бої, жін. Той, хто не має великої фізичної сили. Слабий з
дужим не борись (Номис, 1864, № 1417); Хома любив
Павла так, як слабий любить сильного (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 372);
// В яких немає достатньої сили (про руки,
ноги, м'язи і т. ін.). Смирнесенько коло молодиці сиділа
ся дівчинка малая,.. часом горнучись до старої, що її з
плачем обнімала й пригортала слабими, недолугими руками
(Марко Вовчок, I, 1955, 369); Вона бігла, хоч ноги в неї
були слабіші, ніж вчора (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363);
// Який
знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін.
Тоді я був після хвороби ще слабий. Тепер трохи подужчав
(Панас Мирний, V, 1955, 423); — Запав я у сніг; хоч що вже
мучусь, не здвигну [сани] й на п'ядь. Конята змучені, і я
слабий (Іван Франко, XIII, 1954, 38); Обличчя дівчинки порожевіло,
але вона була ще така слаба, що не могла говорити і
лежала з закритими очима (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 429);
// Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий.
— Як я одружився, на перший рік послав нам бог
сина, оцього Івана. Уродився він дуже слабий (Олекса Стороженко,
I, 1957, 214);
// Який погано, повільно росте (про
рослину);
// Який втратив колишню гостроту, притупився
(про слух, зір, пам'ять). Не його слабим очам
продивитися ту густу темноту, яка зараз обняла хату!..
(Панас Мирний, I, 1954, 321).
♦ Слаба стать див. стать; Слабий як учетверо мотуз,
ірон. — дужий, сильний.
3. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Його натура була слаба,.. він хотів, як кажуть, щоб упасти і не забитися (Панас Мирний, III, 1954, 186); Між родиною в печері На спині, слабий душею, Атта Троль лежить, задумавсь (Леся Українка, IV, 1954, 142).
4. Який не має великої сили, влади, великого впливу,
авторитету. [Старий:] Той християнський бог від
наших слабший, лиш над хоробами він має силу (Леся Українка,
II, 1951, 519); Слаба держава;
// у знач. ім. слабий,
бого, чол.; слаба, бої, жін. Той, хто не має великої сили,
влади, великого впливу, авторитету. Хто, коли, ставши
в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними
й сильними?! (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 37); Ленін іде!
Слово його беріте, Бідні, обдерті, слабі (Дмитро Павличко, Бистрина,
1959, 5);
// Який втратив свою воєнну міць, здатність
до опору, наступу і т. ін. (про армію, її
підрозділ).
5. Незначний силою, ступенем вияву. Я упав від
мук; Захитався стяг в слабім стиску рук Серед темрява
непрохідної (Павло Грабовський, I, 1959, 343); Із слабим шумом,
схожим на шум тополиного листу, злітали [посмітюхи]
поперед морди коня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99); Слабий
посміх;
// Неяскравий, тьмяний. В обозі Турна тихо
стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідих
огоньків [вогників] (Іван Котляревський, I, 1952, 220); Де-не-де
блищали на стовпах ліхтарі-керосинки, кладучи слабі
відсвіти на землю (Олесь Гончар, I, 1959, 37);
// Неголосний,
Все це сказано було поволі, хоча слабим, але рівним і
рішучим голосом (Іван Франко, VI, 1951, 300);
// Незначний,
малий. Треба було робити, не дивлячись ні на слабу силу,
ні на нездорове тіло, щоб не пропасти з голоду (Панас Мирний,
I, 1954, 50); — Моя душа занадто мала для великих
терпінь, мої сили занадто слабі... (Гнат Хоткевич, II, 1966,
223).
Слабий вислів (вираз) — вислів, який не може передати
всієї повноти почуттів, думок і т. ін. Я так звик
до тебе, ні, це слабий вираз, краще, так поріднився з
тобою, що ти мені потрібна, як повітря, як вода...
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 149).
6. Непереконливий, необґрунтований. Слабий доказ.
7. Який не досягає потрібного рівня розвитку;
відсталий. — Ферма в нас була слаба, породистих корів
не було, а тепер у артілі є новий завфермою, він це діло
повернув (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 178);
// Який не має певних
знань, навиків і т. ін. Слабий фахівець;
//
Недосконалий у художньому відношенні. Поряд з хорошими
віршами є вірші слабі, розтягнуті (Радянське літературознавство, 1,
1962, 13).
♦ Слаба голова — те саме, що Слабка голова (див.
слабкий); Слаба струна (струнка) див. струна, струнка;
Слабе місце; Слаба сторона — те саме, що Слабке місце;
Слабка сторона (див. слабкий). Батареї сміливіше
пристрілюються до гусениць [танка], колупають дорогу,
луплять в лоб, шукають слабого місця в броні (Юрій Яновський,
I, 1954, 54); — Я знаю їх [панів] слабі сторони, їх
привички, їх непрактичність, непорадність, негосподарність
(Іван Франко, VII, 1951, 231); Слабий на утори див.
утори.