в означеннях
Тлумачення, значення слова «сланець»:

СЛА́НЕЦЬ, нцю, чол. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків, серед яких також трапляються проверстки пісковиків та глинистих сланців (Геологія України, 1959, 279); Природний покрівельний сланець — це тонкошарувата гірська порода, яка утворилася з глинястих сланців і відзначається рівною поверхнею (Радянська Україна, 31.VIII 1951, 3); Уже місяць блукають комсомольці в тайгових нетрях. У двох місцях знайшли вони родовища залізняку і сланцю (Олесь Донченко, II, 1956, 44).
Аспідний сланець див. аспідний; Горючі сланці — глинисті, піскуваті й вапнякові породи, що містять продукти розкладу органічної речовини і внаслідок цього здатні горіти; використовуються як сировина для перегонки і як паливо. Величезні поклади горючих сланців зустрічаються у Карпатах (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 89).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 348.

Коментарі (0)