СЛА́СНО. Присл. до сласний. Ніздрі його сласно затремтіли (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 355); Карпович сам, Хоч аскетичним славиться життям, Муркоче сласно, ніби кіт в пічурці (Максим Рильський, II, 1956, 42); Не тим погоріли, що сласно їли, а тим, що не гляділи (Номис, 1864, № 7239); Я б покликав лісоруба, Та зрубав одного дуба, Та на інші два зложив, Та отих, хто сласно жив, — Всіх царів, панів, гульвісів На дубах отих повісив (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 96).