СЛІД у, чол.
1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь
поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги
(Панас Мирний, IV, 1955, 305); Вершники спочатку проскакали
вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та
лисячими слідами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 208); Тут, на
масному чорноземі, зарясніли сліди копит (Михайло Стельмах,
II, 1962, 215); Ступав [гість] важко, але енергійно. На
старанно вимитій і натертій до блиску підлозі залишалися
сліди його вогких підошов (Василь Козаченко, Листи.., 1967,
35);
// Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на
якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось.
Скільки разів бачив пан сліди од воза коло цегельні
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); Вони виходили в поле. По
збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі
сліди наших танків і самоходок (Олесь Гончар, III, 1959, 165);
По річці — свіжий санний слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519);
Проносяться по морю наші торпедні катери, залишаючи
за собою довгі піняві сліди (Олександр Довженко, I, 1958, 100); На сході
прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід
(Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 174); * Образно. Одного разу
я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький,
холодний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 188).
В один слід (у два сліди, в кілька слідів і т. ін.)
боронувати (дискувати, продискувати і т. Ін.) — боронувати
ріллю, проходячи бороною один, два рази або кілька
разів. Після збирання врожаю зеленої маси.. поле
зорали болотним плугом і продискували в один слід
(Хлібороб України, 11, 1966, 5); Окультивований пар *
чотири сліди, розпушений боронами, чистий.. ґрунт
не дає випаровуватися волозі, не тріскається (Костянтин Гордієнко,
Дівчина.., 1954, 259); Слідом за оранкою ріллю
дискували в кілька слідів (Соціалістичне тваринництво, 2, 1956, 24).
♦ Бодай слід запав див. западати; Гарячий слід див.
гарячий; Замітати (замести) сліди див. замітати;
Заплутувати (заплутати) слід (сліди) див. заплутувати;
Затирати (затерти) слід (сліди) див. затирати; І слід
загув див. загудіти; І слід захолонув (захолов) див.
захолонути; І слід пропадає (пропав) див. пропадати;
І слід простиг (прохолонув, прохолов, прочах і т. ін.)
за ким—чим, чий — не стало видно кого-, чого-небудь;
кудись зник хтось, зникло щось. Коли він.. вибіг
насеред двору — панича уже і слід простиг (Панас Мирний, IV,
1955, 60); — Насте!.. Насте!.. — озирнувся він, шукаючи
очима дівчину. Але Насті і слід простиг (Валентин Речмедін, Весняні
грози, 1961, 107); Отямився [Пляц] тоді, як щось
сіпнуло за полу: мацнув рукою за кишеню, а за торбинкою
з тютюном вже й слід простиг (Володимир Бабляк, Вишневий сад,
1960, 45); Принесли сніданок, а хворої вже й слід прохолов
(Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 71); Гетьман звелів..
витягати сховані човни. А тих човнів давно й слід
прохолов (Юрій Яновський, II, 1954, 123); Іти (йти) по гарячих
слідах — робити щось, не гаючи часу, відразу після
того, що відбулося, сталося і т. ін. Революційна епоха
вимагала від сатириків, крім всього іншого, ще й
надзвичайної оперативності, швидкої реакції. Щоб не відстати
від вимог часу, письменники повинні були йти по гаряг
чих слідах подій (Радянське літературознавство, 4, 1963, 123); Іти (піти) слідом
(по слідах) див. іти, піти; Іти (піти, ступати, ступити
і т. ін.) у (в) слід кого, чий, заст. — продовжувати
діяльність, спосіб життя тощо кого-небудь із попередників,
дотримуючись його ідей, поглядів і т. ін.
[Джонатан:] Кому потрібна та краса? [Річард:] Мені і
тим, що в слід мій підуть (Леся Українка, III, 1952, 50);
Мокрого сліду не залишиться (не зостанеться) — те саме,
що Мокрого місця не залишиться (не зостанеться)
(див. мокрий). — Ех, якби туди [в Абіссінію] наші
льотчики полетіли: Молоков, Водоп'янов, Леваневський!
Та від тих фашистів і мокрого сліду не залишилось би! —
гаряче вигукнув Віктор (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє,
1959, 59); Не годен у слід ступити; І в слід не вступить
хто, що кому, чому, чий — хтось нічого не вартий,
щось нічого не варте у порівнянні з ким-, чим-небудь.
Він і в слід його не вступить (Номис, 1864, № 105); Що
там за сильний ярмарок стає у тому Довгопіллі! Куди
нашому! І в слід не вступить (Нечуй-Левицький, I, 1956, 57);
Не залишилося (не залишиться) і (й) сліду кого, чого —
те саме, що Не зосталося (не зостанеться) й сліду (див.
зоставатися); Не знать і сліду див. знати; Не зосталося
(не зостанеться) й сліду див. зоставатися; Плутати [свої]
сліди див. плутати; По гарячих слідах див. гарячий;
По живих слідах див. живий; Позамітати сліди див.
позамітати; По свіжих слідах; Свіжими слідами —
те саме, що По гарячих слідах (див. гарячий). Ось,
брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй,
зроби з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу
дня (Юрій Яновський, I, 1954, 60); Прийти в порожній слід
див. порожній; Слід запав див. западати; Слід запався
чий — те саме, що Слід запав (див. западати).
[Золотницький:] Він туди [на Січ] втік та й слід його
запався (Борис Грінченко, II, 1963, 539); Слід у слід — вслід за ким-,
чим-небудь, не відстаючи від когось, чогось. Яр збігав
круто вниз. Іти доводилося слід у слід — один за одним
(Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 105); Два автоматники слід у
слід ступали за полковником (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963,
473); Оволодіння літературною майстерністю завжди
йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим
матеріалом (Юрій Смолич, VI, 1959, 220); Топтати слід (сліди)
до кого, куди — часто бувати в кого-небудь, десь.
— Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать,
кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки.
Дівчата там як перемиті (Степан Васильченко, Опов., 1947, 33); Не
тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от
повернеться додому З-під завій, переборовши втому
(Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 32); Тримати слід див. тримати.
2. Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені
чим-небудь; знак від чогось. Тяжко вдарив [Роланд] Тим
своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зостались І по
сей день на камінні (Леся Українка, IV, 1954, 140); На щоках
виступили червоні сліди пальців (Нечуй-Левицький, II, 1956, 119);
На смаглявому обличчі білів кілька ямок — сліди вітряної
віспи (Михайло Стельмах, II, 1962, 105); Тимко відвів руку
Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала
слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 365);
// Те, що залишилося після
кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось.
Він поглядає на столик, на розгорнуту книжку, на сліди
недавнього материного пробування в гостинній [вітальні]
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 19);
// Характерний відбиток,
який з'явився внаслідок чогось. Ярина сидить бліда,
непорушна, з слідами переляку та боротьби на обличчі
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); Розкохана [Ганна], аж ніби
припухла з лиця,.. з тінями під очима, з слідами п'яних
безсонних ночей (Олесь Гончар, II, 1959, 254);
// Наслідок
чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін. Умерти й
сліду не покинуть На обікраденій землі... (Тарас Шевченко, II,
1963, 348); В думці лишився і досі від неї [книжки] слід
невидимий (Леся Українка, III, 1952, 742); Перший обов'язок
людини: залишати після себе на землі хороший слід —
як не дерево, то будинок, як не квіти, то пісню (Валентин Речмедін,
Твій побратим, 1962, 13); І знов пішли ліси й лани
Чернігівської сторони, Сліди пожарів, битий шлях,
Козацькі шати по лісах (Микола Бажан, Роки, 1957, 235); Київська
Академія залишила глибокий слід не лише в історії
українського народу. В її стінах навчалися представники
всіх слов'янських народів, особливо білорусів та росіян
(Літературна Україна, 7.V 1971, 3).
♦ Без сліду зникнути (щезнути і т. ін.) — десь
подітися, нічого не залишивши після себе. В голові у
Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 357); Бульбашки, спливаючи.., танули без сліду
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); І (й) сліду не було чого —
не існувало ще чого-небудь. Літ за півтори сотні не
тільки цього палацу, а й самих Пісок і сліду не було
(Панас Мирний, I, 1949, 178); І (й) сліду нема (немає, не стало)
кого, чого — зовсім зник хтось, зникло щось. — Та
кого ти, чоловіче, питаєш? — Окуня Карпа. — Е-е-е...
його вже давно й сліду нема... (Панас Мирний, I, 1949, 131);
На другий день рано діти кинулись до пиріжків,.. —
пиріжків і сліду немає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442);
Оглянувся — Галайди немає.. «Де Галайда?» — Максим кличе.
І сліду не стало... (Тарас Шевченко, I, 1963, 125); Наводити
(навести) на слід див. наводити; Нападати (напасти,
натрапляти, натрапити, попадати, попасти і т. ін.) на
слід чий — знаходити, виявляти ознаки перебування
кого-, чого-небудь. Ой то не сороки скрекотали: То Гза
та Кончак на слід Ігорів напали (Панас Мирний, V, 1955, 277);
Ні слова не сказав [Терентій] про свою здогадку, бо ще,
може, люди нападуть на слід палія (Михайло Стельмах, I, 1962,
462); На третій день повернулися [міліціонери] в район
і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед
лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Як заходила небезпека, що поліція
попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому
речі на сховок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 318); Ні сліду
(слідів) — ніякого натяку на присутність, перебування,
наявність і т. ін. кого-, чого-небудь. Життя тут [на
вершині] ні сліду, Лиш вітер свище (Іван Франко, X, 1954, 380);
Ні слідів, ні кінців; хоч де хазяйство не їздить, де не
розпитує — нема та й нема, як у воду кане (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 396); Ні сліду думки. І ні словечка... ні
півсловечка... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); Од садів — ні сліду,
і од хат, де квітли ми й росли... (Володимир Сосюра, II, 1958, 482);
Носити (нести) на собі сліди чого — мати, зберігати
ознаки чого-небудь. Хто б що не робив і як його не робив
на користь народові — все то буде носити на собі сліди
всесвітнього поступу та розвою (Панас Мирний, V, 1955, 358);
Українська поезія середини XIX ст. несла на собі сліди
могутнього впливу Тараса Григоровича Шевченка (Вітчизна,
3, 1963, 151); Сліду не лишається (не лишиться) див.
лишатися.
3. Те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення,
загибелі і т. ін. Збудований колись на кордонах
Римської імперії Троянів вал, що сліди його ще й досі
тягнуться по степах Придністров'я, навряд чи міг
навіть в часи розбудови рівнятися могутністю з цим
валом — насипом свіжо вивергнутого з траси каналу
ґрунту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 190); Ліворуч від катрага
темніє клуня, а над нею самотніє лісова груша —
єдиний слід того, що й у цьому кутку колись шумів ліс
(Михайло Стельмах, II, 1962, 33);
// Рештки чого-небудь на
чомусь. В кутку чорна дошка з слідами крейди, в кінці
хати стіл (Леся Українка, III, 1952, 572); Павлик прийшов
сюди просто з свого сарайчика,.. і на пальцях у нього
були сліди фарби (Олесь Донченко, VI, 1957, 49); Вигляд у нього
не дуже привабливий; вогонь, вода, сажа, піт — усе
лишило сліди на худому обличчі і потріпаному одязі
(Юрій Яновський, V, 1959, 169);
// перев. мн. Залишки того,
що минуло, зникло. Стала добре спати і в грудях ніде
не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли
(Леся Українка, V, 1956, 409); Смугляве, з орлиним носом обличчя
іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Олесь Гончар,
III, 1959, 226); * У порівняннях. На рідких голих місцях вже
блищали іскорки солі, наче слід останнього приморозку
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 114).
4. заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала
чиясь нога. Почепила [Явдоха] їй на шию капшучок,
а в тім капшучці жаб'яча задня права лапка, та з неї ж
пересушене серце.. та Микитиного сліду трохи
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 205).
♦ Проклинати слід кого, чий — проклинати кого-небудь.
Щовечора Василина проклинала слід Ястшембського
й щовечора виходила вона на греблю виглядати
його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 80).