в означеннях
Тлумачення, значення слова «слідчий»:

СЛІ́ДЧИЙ, а, е.

1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебеі (Леся Українка, IV, 1954, 154);
//  Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії. Друзі поздоровляли, раділи, а він не відчув ніякої радості (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 191);
//  Признач. для ведення слідства. Слідча кімната. Крісло для одвідувачів. За столом привітний, бистрий слідчий (Яків Качура II, 1958, 395); В Левка прояснюється на душі: виходить, ще бог милував його від слідчої кімнати (Михайло Стельмах, I, 1962, 81).
 Слідчі органи — органи, які ведуть попереднє розслідування обставин, пов'язаних із злочином. Справу про напад біля мосту ми передамо слідчим органам (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 97); По відзнаках на їхніх [офіцерів] погонах Сидорчук розгадав, що це представники військових слідчих органів (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 210).

2. у знач. ім. слідчий, чого, чол. Службова особа, яка здійснює слідство. Знайдений біля мертвого залізний коловорот багато дечого розповів слідчому (Олесь Донченко, III, 1956, 12); Слідчий натужно скрипів пером, закінчуючи складати протокол дізнання (Петро Колесник, Терен.., 1959, 258); На порозі з'явилася огрядна постать чорного.. пана.. В Левка тіпнулась душа і докупи зібралися брови: парубок пізнав судового слідчого Костя Івановича Чорнокнижного (Михайло Стельмах, I, 1962, 81);  * У порівняннях. — Чого вас тут носить? — допитував Іллєвський, як суворий слідчий (Олесь Гончар, IV, 1960, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 359.

Коментарі (0)