Словник української мови

СЛІДОПИ́Т, а, чол. Той, хто добре розуміється на слідах, хто висліджує звіра по слідах. Ще до революції.. служив [Степан Глушак] у знаменитого Арсеньєва провідником по нетрях.. Це першокласний старий мисливець і слідопит (Олександр Довженко, I, 1958, 101); Як мисливець обережний, Звіробійник довголітній, Посивілий слідопит Прилягав теплим ухом, Щоб почути шум далекий. До ласкавої землі, — Так і ти, поете, слухай Голоси життя людського, Нові ритми уловляй (Максим Рильський, I, 1956, 60);  * У порівняннях. Вбираєш в себе кожен краєвид, Запам'ятати хочеш кожне слово, Почуте десь зненацька, випаде каво. Ідеш через життя, мов слідопит (Любомир Дмитерко, В обіймах! сонця, 1958, 104);
//  Людина, яка веде пошуки кого-, чого-небудь.
 Червоні слідопити — члени загону (перев. піонерського), що ведуть пошуки героїв війни, фактів героїчних! подій і т. ін. Краєзнавці, червоні слідопита настійно продовжують пошуки невідомих героїв Великої Вітчизняної війни. місць їх подвигів (Комуніст України, 3, 1970, 74).