в означеннях
Тлумачення, значення слова «слідство»:

СЛІ́ДСТВО, а, сер.

1. Розслідування обставин, пов'язаних із злочином, яке проводять органи юстиції. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (Іван Франко, III, 1950, 46); Ладнов одержав згодом матеріали слідства, що з усією очевидністю встановлювали Маркову вину (Іван Микитенко, II, 1957, 553);
//  розм. Розпитування, дізнавання про кого-, що-небудь. Приїздив інспектор, член земської управи, було слідство, допити — і все скінчилося тим, що її перенесено [переведено] до другої школи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); Прийшов [панотець] до кухні й переводив ціле слідство, хто вбив шибку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 247).
 Бути (перебувати і т. ін.) під слідством; Бути (пробути) у (в) слідстві, заст. — бути притягненим до судового розслідування у зв'язку з підозрою у причетності до злочину. Він колись був під слідством: розбалакався з одним пацівнтом, а той написав на нього донос. Ледве викрутився, бідолаха (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 293); — Вас викликано на офіційну розмову, і тут немає Миколи Тихоновича, а в прокурор. — Пробачте, — підхопився з стільця Масло. — Я цих тонкощів не знаю. Не був ніколи під судом і слідством (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 310); Так в слідстві близько року я пробув (Іван Франко, XIII, 1954, 74); Вести (чинити, учинити і т. ін.) слідство; заст. Писати слідство — вести розслідування якої-небудь судової справи для виявлення винних. До о. Василя наїхали з міста урядовці чинити слідство (Степан Васильченко, Талант, 1955, 44); Привезли [братів] у город, зараз заперли бідолах в острог та й почали писать слідство (Олекса Стороженко, I, 1957, 49); І не допитуючись нічого, і слідства не пишучи, начальство забило чоловіка в кайдани й потягло на вулицю (Михайло Стельмах, I, 1962, 624); Органи слідства — те саме, що Слідчі Органи (див. слідчий). Радянська криміналістика.. озброює органи слідства, прокуратуру і суд науковими методами і засобами збирання, фіксації і дослідження різних доказів, забезпечуючи встановлення істини (Наука і життя, 9, 1957, 14).

2. збірн., розм. Ті, що ведуть розслідування судової справи; слідчі. Варчука безвідступно лихоманили думки, що ж робити з кіньми? А що, коли у село наїде слідство, почнуть докопуватися до всього? (Михайло Стельмах, II, 1962, 220).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 358.

Коментарі (0)