СЛІДИТИ 1, сліджу, слідиш, недок.
1. за ким—чим,
заст. кого, що. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив
ґречний молодець, Слідив — прослідив аж до світлоньки
(Павло Чубинський, III, 1872, 315);
// Переслідувати кого-,
що-небудь, намагаючись наздогнати, захопити. Латинці
до лісу слідили Одважних наших розбишак (Іван Котляревський, I,
1952, 228); Підскочить хвиля та й лягає; Судно погоня
не слідить (Українські поети-романтики.., 1968, 596).
2. за ким—чим, заст. кого, що і з підрядним реченням, розм. Те саме, що слідкувати 3. Хіба, може, тільки Петро як-небудь підуздрів [підгледів] їх, бо пильно слідив за Оксаною (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 446); Йосип назирці слідив, куди вона піде, Параска сховалася у ратієвському садку і, скілько не ждав він її, що вийде — не виходила (Панас Мирний, IV, 1955, 35); Ще ж така й мала була, а бувало як і за Катрею слідити вже стали, розкаже [Давид] Зіньці, що передати, де піджидає, і гайне дівчина (Андрій Головко, II, 1957, 76); Що станеться тоді, Як несподівано він стрінеться Судді Чи Телімені? Що, як хто його вже слідить? (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 97).
3. за чим, із спол. щоб, розм. Те саме, що слідкувати 2. Він — стражник... законом наставлений на те, щоб за порядком слідити... (Панас Мирний, IV, 1955, 376).
4. за ким—чим, заст. кого, що, із спол. як, що, часто із сл. очима, розм. Те саме, що слідкувати 1. Слідячи пильно за всіма.., звернула вона увагу на двох [чоловіків] (Іван Франко, VIII, 1952, 321); Громада не зводила очей із Стрибога та й слідила цікаво й терпеливо, що він зробить (Лесь Мартович, Тв., 1954, 133); Вона усміхалась, вона жартувала, Я ж тільки очима за нею слідив (Микола Вороний, Вибр., 1959, 108); Максим тривожними очима слідив зріст води (Іван Франко, VI, 1951, 123).
5. що і без додатка, заст. Слідкувати (у 4 знач.). Вони розбирали між собою живо ті нові, високі думки, слідили їх розвиток у цілім сучаснім світі (Іван Франко, I, 1955, 293); Наш закон — це рух — в нім жити, Ясно думати — слідити (Іван Франко, XIII, 1954, 397).
6. кого і без додатка, заст. Шукаючи, нападати на слід (перев. звіра). Старий староста і каже: — Ми собі ловці, удалії молодці.. їздили, слідили і нічого не получили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 56).