в означеннях
Тлумачення, значення слова «сліпити»:

СЛІПИТИ, сліплю, сліпиш; мн. сліплять; недок., перех. і без додатка.

1. Позбавляти зору, робити сліпим кого-небудь; осліплювати. [Кобзар:] Та мене то ніхто не сліпав — сам осліп, од добра осліп (Панас Мирний, V, 1955, 88);
//  Псувати очі, працюючи при поганому освітленні або надто напружуючи зір. Дівчата день і ніч сліпили очі, гаптуючи розкішні пояси, гаманці й козакини (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 269); Невільниці собі сліпили очі При світлі каганця убогім і чаднім (Максим Рильський, III, 1961, 127).

2. тільки 3 ос. Засліплюючи, заважати добре бачити, дивитися (про світло, сяйво, що-небудь блискуче і т. ін.). Синіється тут прозора вода,.. палаючи, іскриться сонце та сліпить очі (Іван Франко, III, 1950, 7); — Пройдіть у цей кінець, тут проміння не сліпитиме вам вір (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 353); Здалека сліпить очі цинковий дах багатиревої хати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 39); Синя блискавка сліпила очі (Олесь Донченко, IV, 1957, 117); Сніги виблискували на сонці, сліпили очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539);  * У порівняннях. Її розширені очі на якусь мить ставали невидющими, неначе їх сліпило далеке марево землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 555);
//  безос. Йому вогнем сліпило очі (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 42);
//  Стомлюючи очі, вір надзвичайною яскравістю, різноколірністю, барвистістю і т. ін., заважати дивитися. Сліпить очі його [моря] блакить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 396); Соковита зелень [лісу] сліпила очі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 41); Стіни будинку сліплять очі білизною (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 66); Яскравий день сліпив очі (Олесь Гончар, II, 1959, 207); Оксамитова різнобарвна запаска обхоплювала її стан І на темнім фоні кімнати, проти світла, сліпила очі (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 26).

3. тільки 3 ос. Засипаючи, заліплюючи, заливаючи очі, аозбавляти людину можливості добре бачити. Білі метелики снують кругом Ларька, сліплять, сідають наголову (Степан Васильченко, I, 1959, 104); На голови запорожцям полетіло каміння, бочки, гаряча смола І, нарешті, мішки з піском, що сліпив їм очі (Олександр Довженко, I, 1958, 241); Сніг сліпив очі, вітер пробирався під поли фуфайки, та Дмитро не помічав цього (Микола Зарудний, Світло.., 1961, 55); Минула завзятість хлоп'яча. Ось уже чоло і піт заросив, до очей підкочується, сліпить... (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 16).

4. перен. Вражати красою, розумом і т. ін. Ішла чутка, що така була краса його.., що не можна й очима було надивитися, бо сліпила вона, як те сонечко пломенисте (Марко Вовчок, I, 1955, 358); [Неріса:] Тобою бувши, я б його сліпила всім блиском генія свого й Еллади (Леся Українка, 111, 1952, 443).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 363.

Коментарі (0)