СЛЬОЗА́, и, жін.
1. тільки мн. Безбарвна прозора
солонувата рідина, яку виділяють розміщені в очній ямці
залози при деяких фізіологічних або психічних станах
(при подразненні, болі або сильних душевних переживаннях
і т. ін.). Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози
йдуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 40); Богинь напав від
чаду дур; Дим очі їв, лилися сльози, 3 нудьги скакали так,
як кози (Іван Котляревський, I, 1952, 217); [Одарка:] Згадаю було
тебе і гірко-гірко заплачу. От і зараз губи вже й сміються,
а сльози ще тремтять на очах (Марко Кропивницький, I, 1958, 61);
У Щорса від сміху виступили сльози (Олександр Довженко, I, 1958,
167); Мати ніжно горнула [дитину] до себе, і в очах її
блищали сльози. Сльози радості (Андрій Головко, I, 1957, 93);
Сльози, великі, як вранішня роса, іскрились у променях
сонця на її довгих віях, а на душі було зараз так радісно,
так лагідно і легко (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 126); * Образно.
Айстри задумані, квіти останнії, осені пізньої сльози
багрянії... (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 109); Четвертий
день іде невпинно дощ. Багато сліз в захмареного небаї
(Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 40); * У порівняннях. Журливо,
тихо гомонить вода, — Немов сльозами, краплями спада
(Леся Українка, I, 1951, 71); Дві краплинки, ніби сльози, впали
з ясена на руку (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 43);
// тільки одн.
Одна краплина такої рідини. Галя піднесла головоньку —
у, які ж блискали в очицях дві сльози дужі! (Марко Вовчок, I,
1955, 305); Чиясь гаряча сльоза впала йому на опечену
руку, і була вона для нього найдорожчою нагородою в
житті (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 373); Я глянув на маму,
а вона дивиться на мене такими сумними і водночас
ласкавими очима, і раптом сльоза в неї — кап... (Іван Багмут,
Опов., 1959, 8); * Образно. Він іноді тикав себе в
підборіддя свічкою, яку тільки за хвильку перед тим
погасив і з якої ще котилась гаряча сльоза жовтого воску
(Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 31);
// тільки одн., у знач.
збірн. Певна кількість такої рідини на протилежність
до одної краплини. Настя обводить очима шкільні стіни.
В очах — сльоза. Прощається (Степан Васильченко, III, 1960, 311);
Кирило Смолярчук протер очі: вони вранці завжди
закисали йому й бралися сльозою, наче запорошені (Григорій Косинка,
Новели, 1962, 182); Максим проводжає підсліпуватими,
заслоненими сльозою очима обох хлопців, аж поки вони
не ховаються за дерева (Володимир Бабляк, Літопис.., 1961, 27);
* Образно. Вересень постеле синь-полотна, Задимиться
в дощовій сльозі (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 72); * У порівняннях. У снах жінці поскрипують нові кленові двері,
на ясних, як сльоза, вікнах сяє поранкове сонце
(Михайло Стельмах, I, 1962, 221).
Благати (прохати, виплакувати, виплакати і т. ін.)
слізьми (сльозами) — плачем намагатися викликати
співчуття в кого-небудь; слізно просити. Зараз і старого
покликали; зачинилися з ним, а зачинившися, стали
прохати, — попадя словами, а мати моя сльозами
(Марко Вовчок, VI, 1956, 222); — Не лай мене; молитимусь,
Із самого неба Долю виплачу сльозами І пошлю до тебе
(Тарас Шевченко, I, 1963, 309); Видавлювати (видавити) сльози
(сльозу) див. видавлювати; Виплакати сльози — дуже
багато поплакати. Як же втратив я її [милу], — Сльози
виплакав свої (Леся Українка, IV, 1954, 85); Втирати (втерти)
сльози (сльозу) — плакати. — Сама знайшла собі
страшну смерть, помагаючи людям. Господи, як жаль
бідної доброї Соломії, — говорили молодиці, вертаючись
з кладовища з бабою Зінькою та втираючи сльози (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 418); Молодичка давай благати, давай
проситись, сльозу втирати (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 77);
Гарячі сльози див. гарячий; Гіркі (пекучі, рясні
і т. ін.) сльози — болісний, нестримний плач, ридання.
Про Якова вона не змогла вгадати без того, щоб пекуча
туга не скрутила, мов у пучці, її серця, щоб не порвалися
разом з гіркими слізьми ще тяжчі, ще гірші прокльони
(Панас Мирний, I, 1954, 276); Не дивуйте, що думи глибокі
Будять речі та сльози пекучі (Леся Українка, I, 1951,
26); Давитися слізьми (сльозами) — задихатися від
приступу плачу; ридати, захлинаючись. Хоч мати і була
для неї доброю і не зробила ніякого зла, проте Орися
не могла забути, як по ночах давилася сльозами, випрохуючи
любові, вимолюючи Тимка, і від тих слів осідала
в Орисиних жилах гіркота (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 508); Марян
дивиться на дружину, сміється, втішаючи її, а вона
давиться сльозами і хлипанням (Михайло Стельмах, I, 1962, 30);
До сліз: а) дуже, надзвичайно. — Оселедець! — вгадав
своє прізвище в класі, — і до сліз боляче стало за батька,
бо то через нього так докучали (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 374);
До болю близька, До сліз дорога ця земля під ногами!
(Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 259); б) дуже сильний.
Слухачі не видержали, крик нестямний, крик радості
до сліз, похоті до забуття .. знявся і ламав своїм гуком
оселю вокзалу (Панас Мирний, III, 1954, 273); Дрібні сльози
лити (виливати); Умиватися (умитися, обливатися,
облитися, заливатися, залитися і т. ін.) дрібними
сльозами див. дрібний; Заливати (залити)
сльозами (слізьми) див. заливати; Заливатися
(залитися) сльозами (слізьми) [гіркими (невтішними і
т. ін.)] див. заливатися; Зглянутися (уважити) на
сльози — задовольнити чиєсь слізне прохання, поставитись
співчутливо до когось. [Гелен:] Боги з Олімпу
зглянулись на сльози, .. на благання наші, — без зброї
подолали ворогів (Леся Українка, II, 1951, 302); [Храпко:]
Як би уважив на сльози [молодиці] — пропали б мої 200
рублів з процентом, а то грошики дома будуть... (Панас Мирний,
V, 1955, 131); Змахнути сльозу (сльози) — різким
рухом витерти сліди плачу. Марійка змахнула сльозу в
очей і вдавано тяжко винесла свою повноту в темний
коридор, щоб і люди бачили, що от-от з'явиться на світ
нове життя (Михайло Стельмах, II, 1962, 20); Сльози деякі змахнули
(Володимир Сосюра, I, 1957, 375); Зронити сльозу див. зронити;
З слізьми (сльозами) [на очах (в очах)] — плачучи.
Майже з слізьми в очах покидав капітан пороги офіцерського
касино (Іван Франко, VI, 1951, 390); Останній раз помолилась
[Онися] перед батьківськими образами й з сльозами
виїхала з батькового двору (Нечуй-Левицький, III, 1956, 83);
Прощайте, гори і вокзали, куди летів наш димний шлях,
і ви, дядьки, що проводжали полки з сльозами на очах...
(Володимир Сосюра, II, 1958, 423); Мати зі сльозами почала розповідати
про свого мужа (Михайло Стельмах, II, 1962, 212); Зупинити
сльози див. зупиняти; [І] сміх і сльози див. сміх;
Киплять (кипіли) сльози в (на) очах див. кипіти;
Котяться (покотилися, линуть) дрібні (рясні, пекучі
і т. ін.) сльози по чому — хто-небудь гірко, невтішно
плаче. — Га! — сказав Микола і замовк, тільки
грубі, пекучі сльози покотилися по його блідому,
замученому, порохом припалому лицю (Іван Франко, I, 1955, 366);
Криваві сльози див. кривавий; Крізь сльози (перев.
з дієсл. промовляти, говорити,
відповідати, посміхнутися, сміятися
і т. ін.) — плачучи. Заплакала Ярина, Як тая дитина,
І крізь сльози промовляла: — Покине! покине! (Тарас Шевченко,
II, 1963, 334); — Іди вже, — майже крізь сльози
говорила вона. — Чуєш, десь літаки гудуть? (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 266); — Іду, брате, — крізь сльози відповідає
жінка. — Бодай нікому так не їхати (Михайло Стельмах, I,
1962, 9); — Іваночку, то зовсім інше, — посміхнулась
Уляна крізь сльози. — То війна, а це життя (Олександр Довженко, I,
1958, 392); Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха
співати пісні (Леся Українка, I, 1951, 41); Лити сльози див.
лити; Митися сльозою (слізьми) див. митися; Молити
сльозами див. молити; Море сліз — дуже багато сліз.
Все горе те, все море сліз, .. Всі муки ті, що ти поніс,
Народе мій, забудь! (Іван Франко, XIII, 1954, 123);
Навертаються (навернулися) сльози [на очі] — хто-небудь
готовий заплакати. Вона знову заламала руки, знову, як
поламані, захрущали пальці: на очі навернулися сльози,
от-от бризнуть... (Панас Мирний, I, 1949, 341); У Олександри
Василівни навернулись сльози (Олександр Довженко, I, 1958, 409);
Наливатися (налитися) слізьми див. наливатися;
Обливати (облити, обмивати, обмити, поливати, полити
і т. ін.) [гіркими (гарячими, рясними і т. ін.)]
сльозами (слізьми) кого, що — сильно плакати над ким-,
чим-небудь, часом від радості. Татко ручку доні цілував і
гіркими сльозами обливав (Леся Українка, I, 1951, 31); Раптом
убігав до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко,
Стискав Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами
обливає (Максим Рильський, I, 1956, 170); Живий жаль брав
дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки
лице, а й лапатий виноградний лист (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
272); Обливають (облили) дрібні (гіркі, рясні і т. ін.)
сльози кого — хто-небудь гірко, невтішно плаче;
Обтерти (обітерти) сльози див. обтирати; Очі слізьми
(сльозами) забігають (забігли) див. забігати; Плакати
(заплакати, ридати, заридати) [гіркими (дрібними,
кривавими і т. ін.)] слізьми (сльозами) —
гірко плакати, ридати. Кармель їде гаєм і співає,
коли бачить — недалечко від шляху молода дівчина
зрива якесь зілля й плаче гіркими слізьми (Марко Вовчок, I,
1955, 350); — Чи згадав далеку милу й заридав дрібними
слізьми на чужині? (Леся Українка, I, 1951, 306); * Образно.
День стрівали — де хиталось жито, Де сльозами плакала
трава... (Юрій Яновський, V, 1959, 18); Глухо шумів дощ
об дах. Сивими дрібними сльозами плакали вікна (Олесь Гончар,
IV, 1960, 64); Проливати (пролити) сльози див.
проливати; Пускати (пустити) сльози (сльозу) —
плакати. — Любов згадала,.. сльози пускаєш? (Юрій Яновський,
II, 1958, 106); Наш сердешний Забрьоха сидить, мов
гарячим борщем похлинувся.. і поблід, і посивів,.. і
сльози пустив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 219); Іван розчулено
схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля,
поцілував у худючу вилицю (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 298);
Ронити (роняти) сльози (сльозу) див. ронити; Сльози
закрутилися в (на) оці (очах) див. закрутитися 2;
Сльози заливають (залили і т. д.) очі (лице і т. ін.)
див. заливати; Сльози крутяться (сльоза крутиться)
в очах див. крутитися; Тихі сльози — плач, при якому
не. хлипають і сльози спокійно течуть з очей. З свого
віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу
та матусині сльози тихі (Марко Вовчок, VI, 1956, 220);
Тремтять (тремтіли) сльози на очах — хто-небудь от-от
готовий заплакати; Умиватися (умитися) слізьми
(сльозами і т. ін.) див. умиватися; У сльозах: а)
заплаканий, з слізьми на очах. В сльозах ніхто не бачить, а
як пісні співаю, — так чують (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 136);
В жалю, в сльозах і гіркім смутку Богиня сіла в просту
будку, На передку сів Купидон (Іван Котляревський, I, 1952, 217);
Стояла [Ганна] в сутіні на стежці — в задумі, чи у
ваганні, чи, може, в сльозах (Олесь Гончар, II, 1959, 260); б) у
горі. На кару Сироти остались. В сльозах росли, та й
виросли (Тарас Шевченко, I, 1963, 114); У сльози — починати
плакати. Ув однім тільки була в них журба: не давав
їм бог діточок. Так що ж? Настя, як здума про себе,
то зараз у сльози (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 24).
▲ Зозулині сльози див. зозулин.
♦ Виливати (вилити) сльозами — плачучи, полегшувати
свій стан, трохи заспокоюватися. Розказав би
про те лихо, Та чи то ж повірять!.. Та й нащо те знати,
що сльозами перед вами Буду виливати? (Тарас Шевченко, I, 1963,
31); Петрусь припав до подушки — і не словами, а сльозами
виливав їй своє лихо (Панас Мирний, I, 1954, 332); Виливати
(вилити) сльози див. виливати; Виливати (вилити)
[багато (багацько)] сліз чиїх — приносячи горе,
завдаючи болю, змушувати когось плакати, переживати.
— Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз; По
світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Іван Котляревський,
I, 1952, 66); Висушувати (висушити) сльози (сльозу) див.
висушувати; Виточити сльози [з очей] див. виточувати 2;
Відізвуться (відізвалися) сльози див. відзиватися;
Віділлються вовкові овечі сльози; Відливаються
(віділлються) сльози див. відливатися; Горючі сльози
див. горючий; Дати волю сльозам — плакати не
стримуючись. Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам
волю (Тарас Шевченко, I, 1963, 34); Ніну підкосило його
зауваження. Вразлива, боязка, вона нічого не знайшлася
відповісти на своє виправдання, мерщій побігла додому і
дала волю сльозам (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 37);
Доводити (довести) до сліз кого — призводити кого-небудь
до плачу. — Наш брат і жартує так,.. що іншого й
до сліз доведе (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 135); Гадали було
дівки зрушити її, до сліз довести, щоб заплакала (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 97); Заговорювати сльози (з запереч. не сліз) —
заспокоювати, утішати, втихомирювати. — Чого ж
тепер Кирило мовчить? Чому не заговорює гірких
сліз сиротливої дочки свого безталанного товариша?..
(Панас Мирний, III, 1954, 67); Закипають (закипіли)
сльози див. закипати; Залишати (залишити,
зоставляти, зоставити і т. ін.) на сльози — лишати
в чарці, склянці і т. ін. недопитий алкогольний напій,
що, за народним повір'ям, спричиниться до горя.
— Та випийте-бо, свахо, більше. Невже оце ви
зоставляєте стільки на сльози? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281);
Засівати землю слізьми див. засівати; За слізьми
(сльозами) [і (й)] світу (світа) [білого (божого)]
(нічого) не бачити — гірко плачучи, страждаючи від горя
і т. ін., нічого не помічати, не звертати ні на що уваги.
А та безталанна за слізьми й світа божого не бачить і
слова не промовить (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 136);
— Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього
листа, а за слізьми світа білого не бачимо (Віталій Логвиненко, Давні
рани, 1961, 19); За сльозами за гіркими І світа не бачить
[Катерина], Тілько сина пригортає, Цілує та плаче
(Тарас Шевченко, I, 1963, 28); Серце в неї щеміло, боліло; голова,
як отуманена; за сльозами вона нічого не бачила
(Панас Мирний, I, 1949, 319); Захлинатися (захлинутися)
сльозами див. захлинатися; Заходитися (зайтися)
сльозами див. заходитися 2; Кидає (кидало, кинуло)
в сльози (в сльозу) див. кидати; Кидатися (кинутися)
в сльози — почати плакати. Кинулась Явдоха в жаль
та сльози (Панас Мирний, I, 1949, 357); Ковтати сльози
див. ковтати; Котові (коту) на сльози нема (не
вистачить і т. ін.) див. кіт; Крокодилячі
(крокодилові) сльози див. крокодилячий, крокодилів;
Кулаками сльози утирати — попадати в скрутне
становище. Не раз Зозуля Горлицю згадала, Як
кулаками сльози утирала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 134);
Лити (проливати) крокодилячі (крокодилові) сльози —
лицемірно, удавано шкодувати з якогось приводу,
нещиро співчувати кому-небудь. Клаус Менерт очолив
усю підступну систему ідеологічних диверсій, які велися
з території ФРН проти Чехословаччини. Тепер Менерт
ллє крокодилячі сльози з приводу «нещасної долі» чехів і
словаків (Літературна Україна, 27.XII 1968, 4); Мішок сліз,
зневажл. — плаксива людина. [Катерина:] І як я могла
з тобою дружити, з таким мішком сліз! (Олександр Корнійчук, I,
1955, 306); Наковтатися сліз див. наковтатися;
Насисатися (нассатися) сліз див. насисатися; Обливатися
(облитися) [гіркими (гарячими і т. ін.)] слізьми
(сльозами) див. обливатися; Обсипатися (обсипатися)
слізьми (сльозами) див. обсипатися; Обсушувати (обсушити)
сльози див. обсушувати; Палкі (палючі) сльози див.
палкий, палючий; Пити сльози чиї — мучити, кривдити
кого-небудь, знущатися з когось. Скільки днів моїх
ти губиш! Скільки сліз моїх ти п'єш! Чи таки ж мене
ти любиш? Чи одну ману даєш? (Пісні та романси українських поетів..,
II, 1956, 15); Повиливати сльози див. повиливати;
Пробити сльозою кого — плачем зворушити, розчулити
когось; Розливатися (розлитися, розіллятися) [палючими
(гіркими і т. ін.)] слізьми (сльозами) — гірко,
невтішно плакати, ридати. Катря впала коло тії кам'яної
постелі на коліна, розливається слізьми (Марко Вовчок, I, 1955,
230); Дитина закоришмалась на руках у Домни, запхикала
чогось, ... а Домна так і розіллялась слізьми
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); Розпікати (розпекти) до сліз
кого — глузуючи, насміхаючись і т. ін., виводити з
рівноваги, доводити до плачу кого-небудь; Розпускати
(розпустити) сльози див. розпускати; Слізьми злитися
див. зливатися; Сльоза сльозу побиває див. побивати;
Сльози скипілися див. скипатися 1; Сміятися сльозами
див. сміятися; Спиняти (спинити) сльози див.
спиняти; Сходити слізьми (сльозами) — гірко плакати,
знесилюватися від плачу; Тонкий на сльози див.
тонкий; Точити сльози: а) плакати. Над огнем отаман
точить п'яні сльози, і перчина носа світиться із тьми
(Володимир Сосюра, I, 1957, 368); б) доводити до плачу. Щастя, як і
горе, — точить сльози (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 181); в)
кривдити кого-небудь. Гуляли ляхи, порались ксьондзи,
дуріли, казились, точили сльози і кров народу (Олекса Стороженко, I,
1957, 367); Угнати в сльози — довести до плачу. — Ні,
треба їх угнати в такі сльози, щоб і приказки не підібрав
до них, хіба тоді покаються (Петро Панч, Гомон. Україна,
1954, 307); Ударитися в сльози див. ударятися;
Ховати сльозу — стримувати плач. Хтось.. сміється
оком карим, Сльозу ховаючи (Максим Рильський, II, 1960, 18);
Як у кота сліз — дуже мало.
2. перев. мн. Плач, ридання. Сльозами горю не поможеш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 70); Настає великдень, він пов'язується у Данилка з материними сльозами, бо батько не вилазить із чужих хат і випиває з усіма, хто його частує (Юрій Яновський, II, 1958, 184); Продер я стріху,.. зліз на землю, і пішов від смерті, пішов, хитаючись од сліз... (Володимир Сосюра, II, 1958, 396); Були особливо прикрі ці безпричинні й незрозумілі мамині сльози (Юрій Смолич, II, 1958, 23); * Образно. І звуки танків, і пісні, й гармоні сльози голосні в огні зорі вечорової... (Володимир Сосюра, II, 1958, 362).
3. перев. мн. Горе, страждання. Гостям сміх, а хазяям сльози (Номис, 1864, № 11947); До неї горнулись мої всі малятка, сльози свої їй несли, вона ж дарувала їм усміх (Леся Українка, I, 1951, 230); Він знав, що сльози й радість — це невід'ємні частки людського щастя (Юрій Яновський, II, 1958, 44); Ми йдем вам відплатить за сльози, крову за муки, що бідний люд віки тернистим шляхом лив... (Володимир Сосюра, I, 1957, 52); Так і Грузію в годину Лиховісної грози, Як хиталися непевні Історичні терези, Врятував народ російський Від неволі, від сльози (Максим Рильський, III, 1961, 109); * Образно. Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Гнат Хоткевич, II, 1966, 158).
4. перев. мн., перен. Краплини соку, вологи, що виділяються на поверхні чого-небудь. О, скільки ран було Нашім прекраснім тілі! Скільки сліз По стовбурі стрункому [берези] прокотилось (Максим Рильський, III, 1961, 170).