в означеннях
Тлумачення, значення слова «сльозитися»:

СЛЬОЗИТИСЯ, зиться, недок.

1. Наповнюватися сльозами, виділяти сльози (про очі). Око, яке сльозилося, порожевіло, і сльоза покотилася по скроні (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 307); Обличчя було червоне, припухле, сльозилися очі (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 360); На старість очі в Дорохтея сльозяться на холоді й без холоду (Михайло Стельмах, I, 1962, 318);  * Образно. Навколо холодно і темно, Сльозиться небо (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 300).

2. перен. Виділяти краплі соку, вологи. Темно-цегляста печінка, свіжа й блискуча, сльозилась ропою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); Де тільки не доводилося йому спати за роки війни! В непривітних казармах; у землянках, де стіни сльозилися прозорим соком, що викапував [виступав краплинами] з кінців перерубаних коренів (Павло Загребельний, Спека, 1961, 14);
//  Витікати по краплині; сочитися. Теплий сік 3 дерев розчахнутих помалу Сльозивсь (Михайло Стельмах, V, 1963, 59);  * Образно. В широко відкритих очах дівчини сльозиться горе. Але вона не плаче, тільки до крові кусає запечені губи (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 191);
//  Покриватися краплями вологи; пітніти. Надворі була мряка. Повиті туманом, заґратовані вікна нудно сльозились, накликаючи на нас тугу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 122); Шибки сльозилися, крізь них видно сіру, непривітну в осінній сльоті вулицю (Олекса Десняк, Опов., 1951, 77).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 389.

Коментарі (0)