в означеннях
Тлумачення, значення слова «словечко»:

СЛОВЕ́ЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до слово 1. — Чого ж ти, Василино, мовчиш? промов до мене хоч словечко, моє серце. Чи слати до тебе старостів, чи ні? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 61); На два мої листи (картка з Криму і лист звідси) не дістав я од Вас ані словечка — і се мене непокоїть (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 398); У них [синів] була своя окрема мова, яка склалася з довгого ряду специфічних спортивних словечок, що їх не завжди розумів батько (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 172); От хай хтось хоч найменше словечко похвали викаже на його адресу, одразу ж, як віск, розтопиться його душа (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 78).
Закидати (закинути) словечко кому, за кого, про кого — те саме, що Закидати (закинути) слово (див. слово). Коли учителька Олена Михайлівна проводжала його до воріт, закинув їй словечко про ученицю 4-го класу Вовченко Прісю (Юрій Яновський, Мир, 1956, 157); Замовити [добре (прихильне)] словечко див. замовляти; Не зронити ні (ані, й) словечка див. зронити; Не промовляти (не промовити) і словечка див. промовляти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 367.

Коментарі (0)