в означеннях
Тлумачення, значення слова «словесний»:

СЛОВЕ́СНИЙ, а, е.

1. Прикм. до слово 1. У своїх поглядах на мову, а також у практичному застосуванні словесного матеріалу Панас Мирний виступав продовжувачем шевченківських традицій (Курс історії української літературної мови, 1, 1958, 460); В творчості Тичини 30—40-х років кількість словесних новотворів помітно вменшується (Історія української літератури, II, 1956, 369);  * Образно. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди (Олекса Стороженко, I, 1957, 99).

2. Який здійснюється за допомогою слів. В дальній кімнаті, за оббитими дверима, знову продовжили словесне змагання два голоси: низький, вмирливий, і високий, напосідливий (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 57); Зрозуміло, що макаронізми як словесний прийом гумору не мають народного джерела і виникають на книжно-літературному ґрунті (Мовознавство, IV-V, 1947, 26);
//  Який змальовується, передається за допомогою слова. «Тиха украинская ночь..» ..Вступ цей є одною з верховин словесного пейзажу в світовій літературі (Максим Рильський, X, 1962, 33); Деякі висновки Потебні, стосовні мови взагалі, плідні і для літературознавства, для розуміння процесу створення словесного образу в поезії (Радянське літературознавство, 2, 1961, 48);
//  Текстовий (на відміну від музичного). Не припинялася робота над українською народною словесною і музичною творчістю та народним побутом і в тяжкі роки Великої Вітчизняної війни (Народна творчість та етнографія, 1, 1957, 6); Зауважимо, до речі, що цитати із дум та в пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без супроводу кобзи, багато втрачають. Загалом кажучи, словесні тексти пісень і дум завжди треба записувати і дуже бажано демонструвати разом з їх музикою (Максим Рильський, IX, 1962, 205);
//  Не закріплений письмово; усний. Словесна обіцянка.

3. Стос. до словесності (у 1—3 знач.). Всі видатні російські і українські художники слова першої половини XX ст. вчилися у М. Горького не лише словесної майстерності, але насамперед методу художнього відтворення дійсності (Історія української літератури, II, 1956, 440); Поезія за природою своєю є найстислішим, найвиразнішим видом словесного мистецтва (Літературна газета, 12.I 1962, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 366.

Коментарі (0)