в означеннях
Тлумачення, значення слова «словник»:

СЛОВНИ́К, а, чол.

1. Книга, в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова якоїсь мови (з тлумаченням, перекладом на іншу мову і т. ін.). Словники — справжні, путящі словники з широким ілюстративним матеріалом — є не тільки зведенням в одно місце мовних багатств, а разом з тим і свідченням розумового, духовного багатства (Максим Рильський, IX, 1962, 124); Перші українські словники кінця XVI — початку XVII ст. мали значення своєрідних енциклопедичних довідників. (Вітчизна, 5, 1969, 185); Орфографічний словник; Перекладний словник.
 Диференціальний словник див. диференціальний; Тлумачний словник див. тлумачний; Частотний словник див. частотний.

2. тільки одн. Сукупність слів, які використовуються в чиїй-небудь мові. Радію кожному слову, що входить у твій [П. Тичини] словник (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 60); Словник Михайла Окуня («Розумний і дурень») рясніє такими термінами, як «розписка», «вексель», «квитанція», «трактат», «комерція» (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 182);
//  Сукупність слів певної мови; лексика. Окремі діалектизми можуть увійти і входять до словника літературної мови, втративши своє вузьке, місцеве значення (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 9).
Активний словник див. активний; Пасивний словник, лінгв. — запас слів у будь-якого носія мови, значення яких він розуміє, але сам їх не вживає.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 367.

Коментарі (0)