СЛОВО, а, сер.
1. Мовна одиниця, що являє собою звукове
вираження поняття про предмет або явище об'єктивного
світу. Він бачив, як з літер складалися слова,
і дивувався дуже (Панас Мирний, II, 1954, 130); Майор говорив
не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі
чули кожне його слово (Олесь Гончар, III, 1959, 96); Коли
надійшла його черга відповідати.., він зблід і довго не міг
сказати першого слова (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 55); Слово —
важлива одиниця мовної комунікації. Воно є засобом як
найточнішого логічного викладу думки, так і її естетичного
оформлення (Сучасна українська літературна мова, V, 1973, 55);
* Образно. Він [ліс] співа то грізно, то шовково, Як
морська безсмертна глибина, — Не одно ж там розцвілося
слово, Запалала пісня не одна (Максим Рильський, III,
1961, 13); * У порівняннях. Мене ще й досі владно кличе моїх
степів свята трава, така і рідна і пахуча, немов коханої
слова (Володимир Сосюра, II, 1958, 368);
// Заклинання, що, за
марновірним уявленням, має магічну силу. [Бабуся:]
Та вони [ворожбити] вже слово такеє знають.
Туману пустили і здиміли (Леся Українка, II, 1951,
523).
Вимальовувати (вималювати, змальовувати, змалювати)
словами — розповідати, писати про кого-, що-небудь
дуже виразно, з подробицями. Вона встигла вас
і зобачити, і розгледіти, і так вималює словами, що
удруге вас пізнають усі в хаті (Марко Вовчок, I, 1955, 381);
Говорити (казати, промовляти і т. ін.), перериваючи
слова див. переривати 1; Погане слово див. поганий;
Розказувати (розказати) своїми словами див.
розказувати.
▲ Вказівне слово, грам. — вказівний займенник або
прислівник, який накреслює в головному реченні значення,
Що конкретизується підрядним реченням. Вказівні слова
завжди знаходяться в головному реченні і тут ніби
намічають те значення, яке виражене підрядним реченням
(Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 291); Вставне слово див.
вставний; Модальне слово, грам. — слово, що виражає
відношення змісту мовлення до дійсності. У складі речення
модальні слова виступають у функції вставних слів,
супровідних членів речення (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 94);
Означуване слово див. означуваний; Пояснювальне
(пояснююче) слово, грам. — слово, яке використовують
для пояснення, доповнення основного, означуваного
слова. Повторювані однорідні члени, разом з
пояснювальними словами при них, відокремлюються паузами
і приймають на себе логічні наголоси (Художнє читання..,
1955, 114); Присудкове слово див. присудковий;
Реєстрове слово див. реєстровий; Службові слова див.
службовий; Сполучне слово, грам. — повнозначна частина
мови (перев. займенник або займенниковий прислівник),
що виступає в ролі підрядного сполучника. На відміну
від сполучників сполучні слова не тільки виражають
відношення підрядного речення до головного чи підрядної
частини простого речення до його основної частини,
але в той же час є членами підрядного речення (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 178).
♦ [Від (од) слова] до слова — все, від початку до
кінця, докладно, нічого не пропускаючи. Подивіться
лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте
Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії
коми, Все розберіть… (Тарас Шевченко, I, 1963, 333); Ломицькому
здалось, що він десь чув цю фразу, таку саму од слова
до слова. Він почав пригадувати і нагадав: цю фразу
говорила недавно Маруся (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 26);
Говорилось стисло в ньому [дописі] про життя в глухій
Обухівці, за паровий млин, що в КИС Матюха з компанією
відвоював. Про п'янство голови й про п'яний розгул. Все
було надруковане, від слова до слова (Андрій Головко, II, 1957,
125); Він вислухав цікаво ту промову й затямив собі до
слова, бо був дуже пам'ятливий (Лесь Мартович, Тв., 1954, 194);
Впіймати (упіймати, зловити і т. ін.) на слові
кого — те саме, що Піймати на слові (див. піймати).
Щедрий на обіцянки, Мажара мав необережність публічно
пообіцяти найближчим часом відкрити в радгоспі
перукарню, і Мамайчук, впіймавши його на слові, заявив,
що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки
відкрита (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 117); — Я сказав,
— як люди, так і я! Та що там говорить! Я своє
діло знаю. — Е, Романе!.. — сказав Хома, маючи, певно,
на думці впіймати його на якомусь слові (Олександр Довженко, I,
1958, 342); Гра словами див. гра; Захлинатися словами
див. захлинатися; Зимувати на кожному (кожнім)
слові — дуже повільно говорити, розповідати. Купець
почав розказувати і розказував повільно надзвичайно, —
як то кажуть — зимував на кожнім слові (Марко Вовчок,
Вибр., 1937, 111); Золоте слово; Золоті слова див.
золотий; З пісні слова не викинеш (не викидають) див.
викидати; І (й) слова не почуєш див. почувати; Іншими
словами див. інший; Кидати (кинути) слова [через
плече] — говорити, казати що-небудь знехотя. — Ти
ще мені, Варко, затанцюєш чардаш і поплачеш у черепок!
Я тебе провчу, ти мені не будеш кидати слова через
плече! (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 191); Кидати (кинути)
слово див. кидати; Кидатися словами (словом) див.
кидатися; Класти на папір (на папері) слова див. класти;
Ковтати слова див. ковтати; Ловити кожне слово; Ловити
слова із рота див. ловити; Ловити на слові див. ловити;
Ловити слова — те саме, що Ловити кожне слово
(див. ловити). [Юда:] Він звик, щоб ми, як песики,
лагідно йому дивились в вічі та ловили його слова (Леся Українка,
III, 1952, 140); Не вміти (не могти) слова (двох слів)
вимовити (сказати) — не вміти (не могти) висловити
свої думки. — Жінчиної тіні боїться [Ступа], до ладу
не вміє слова вимовить, а теж і собі між люди... в
гласні!.. (Панас Мирний, I, 1949, 381); Не лізти (не лазити, не
полізти) за словом (по слово) до кишені (в кишеню)
див. кишеня; Нема (немає) слів, щоб... — неможливо
висловитися; Піймати на слові див. піймати; Помилитися
(змилити) на слові (у слові) — висловитися неточно;
Слово в слово — абсолютно точно, відповідно до
якогось тексту, розмови тощо; дослівно. Я вивчив майже
всього [Шевченка] напам'ять (а пам'ять у мене була така,
що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив,
я міг опісля продиктувати товаришам майже слово
в слово!) (Іван Франко, I, 1955, 13); Він вийняв з кишені газету:
— Читайте слово в слово: «Торжество революції
такий єдиний шлях визволення народів Росії від національного
гноблення..» (Андрій Головко, II, 1957, 524); Франко..
намагався передавати пушкінські рядки з максимальною
близькістю до первотвору, майже слово в слово (Максим Рильський,
IX, 1962, 32); Слово за словом; Слово по слову —
повільно, поступово. — Якось за чаркою змовилися мої
старі з насмішкуватими Сердюками породичатися. Слово за
словом, і навіть за придане домовились (Михайло Стельмах, I,
1962, 58); — Паничі панич! — крикнула вона і з повними
жменями глини кинулася через окіп до панича.. Слово по
слову — розбалакалися (Панас Мирний, IV, 1955, 33); Слово
по слову він так захопився спогадами, що ладен був на
цю тему говорити до самого вечора (Спиридон Добровольський, Тече річка..,
1961, 236); Тягнути (висмикувати і т. ін.) слова з рота
див. рот; Цідити слово за словом; Цідити слово по слову
див. цідити.
2. тільки одн. Мова, мовлення. Возвеличу Малих
отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово
(Тарас Шевченко, II, 1953, 289); Читаю Шекспіра. Що за сила
слова, Що за глибина думки! (Панас Мирний, V, 1955, 342);
Всі акини давно вважали, що голос і слово людське
незрівнянно виразніші за музичний інструмент (Терень Масенко,
Життя.., 1960, 52); Українське слово вперше в історії
нації і літератури здобуло справжню свободу в дні
Жовтня, який відкрив перед ним воістину велике майбутнє
(Радянське літературознавство, 2, 1968, 6); Головним інструментом у
хірурга в скальпель, у муляра — кельма, у художника —
пензель.., у викладача головною зброєю в слово (Радянська Україна, 28.I 1972, 2).
Дар слова див. дар; Майстер слова — видатний
письменник. Читаєш — і бачиш великі зразки великих
майстрів слова, бачиш, що можна зробити з тим словом
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 257); Ніхто.. не брав до уваги того
факту, що майстри слова навчалися своєму реместву не
в школах од професорів, а од попередніших великих майстрів
слова, придивляючись до їх творів (Степан Васильченко, IV, 1960,
50); Художнє слово: а) мова художнього твору. Гнучка
ритміка і досконала музикальність вірша, могутність
і краса художнього слова взагалі, — все це не може не
цінитися сучасним читачем (Шамота, Талант і народ, 1958, 21); б)
твори художньої літератури. Художнє слово українського
народу, яке після Великого Жовтня зазвучало на повний
голос, привертає до себе увагу на всіх континентах земної
кулі (Вечірній Київ, 15.XI 1967, 1); Художник слова — те
саме, що Майстер слова.
▲ Друковане слово див. друкований.
3. Висловлювання, фраза. Що б не сказав він, його
слово закон (Панас Мирний, IV, 1955, 118); — Не вихоплюйся,
синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 33); Він був фанатик-церковник, він
з жахом слухав на сході слова про закриття церкви
(Олесь Донченко, II, 1956, 10); — А ти ще послухай, не завадить.
Всяке мудре слово маси виховує, як каже товариш Корній
Недокус (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 63);
// розм. Відповідь,
розповідь. Хлопчик дивиться на неї.. — Се ваші книжки?
— вона пита в його. Нема одказу. — Чи ви любите
книжки читати? — Знов нема слова (Марко Вовчок, I, 1955,
385); — Розкажіть, як ви жили? Чи були ви щасливі? —
Капітан деякий час сидить мовчки, обличчя його хмарніє.
Як він жив? Чи був він щасливий? Не так просто,
видно, на це відповісти. Чекаючи його слова,
старшокласники уважно дивляться на нього (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 148);
// у формі оруд. в. мн. словами кого, чиїми.
Уживається у знач. «як говорив (писав, учив і т. ін.)
хто-небудь». Що ж до моєї фотографії і біографії, то
я якось раз одписував уже одному галичанину словами
Лермонтова: «Поэт! что в имени твоем?!» (Панас Мирний, V,
1955, 400); — Ой, нащо він [півкарбованець] мені,
Васильку! — А може, й знадобиться вам у хазяйстві, —
відповів [онук] словами батька, ще не розуміючи, що вже
ніякого хазяйства не має їхня родина (Михайло Стельмах, I,
1962, 6).
▲ Крилаті слова; Крилатий вислів (вираз); Крилата
фраза див. крилатий.
♦ Без зайвих слів див. зайвий; Блудити словами див.
блудити. Випускати слова на вітер див. випускати;
Віддавати (віддати) слово подяки див. подяка; Добрим
словом прислужитися див. прислужуватися; Живе
слово див. живий; Закидати (закинути) слово кому,
за кого, про кого — звертатися до когось із клопотанням
про кого-небудь; Закидати словом кому — починати
з ким-небудь розмову, викликати на розмову когось.
Наздогнали [чоловіки] його на вулиці і йшли юрбою за
ним. Спершу мовчки, потім стали словом закидати йому,
допитуватися знов. Але Гордій і тепер нічого не
розповідав важливого (Андрій Головко, II, 1957, 323); Замовити
[добре (прихильне)] слово див. замовляти; За словами
кого, чиїми, у знач. вставн. сл. — як було сказано
ким-небудь. На плечах у нього міцно сидить рухлива лобата
голова, яка, за словами Сагайди, готувалася
людині-велетневі, а опинилася помилково у Маковейчика
(Олесь Гончар, III, 1959, 55); — За його словами, мені на роду
написано втопитись. Проте щоразу я впевнявся, що мене
зарано примушували виконувати це віщування. Щоразу
я оживав (Юрій Яновський, II, 1958, 65); Згадувати (згадати)
добрим словом див. згадувати; Згадувати (згадати) лихим
(поганим і т. ін.) словом див. згадувати; Згадувати
(згадати) недобрим словом див. недобрий; Здобуватися
(здобутися) на слово див. здобуватися; З чужих слів —
за чиїмись, а не своїми власними даними, спостереженнями;
Кількома словами див. кілька 2; Кресати словами
див. кресати; Крутити словами див. крутити; Лаяти
(обзивати, прозивати і т. ін.) останніми (усякими і т.
ін.) словами кого — обзивати когось образливо, грубо.
Жінки розлютились і осміліли. Вони хапалися руками
за гвинтівку, галасували, лаяли унтера останніми
словами, обзивали звіром, собакою, падлюкою... (Василь Козаченко,
Гарячі руки, 1960, 123); Олександр лютує в душі,
обзиває брата усякими словами (Михайло Стельмах, II, 1962,
41); Марне слово; Марні слова див. марний; Марнувати
слова див. марнувати; Медові слова див. медовий;
На вітер кидати слова див. вітер; На вітер
пускати слова — те саме, що На вітер кидати слова
(див. вітер). — Гідротехнік Ковалів запевняє,.. що на
Очеретянці уже цього року буде ставок довжиною
п'ять кілометрів... А Ковалів — людина обережна,
він не буде пускати слів на вітер (Михайло Чабанівський, Тече вода..,
1961, 125); На словах: а) усно. Прибіг гінець [гонець] з
письмом к Латину.. і на словах додав: — Царю Латине
неправдивий! Ти слово царськеє зламав (Іван Котляревський, I,
1952, 183); Не буду тепера писати «достотної рецензії
», бо думаю, що краще вимовлю свою думку на словах,
ніж на письмі (Леся Українка, V, 1956, 43); — Ти дзвонив у
справі Богдана? — Розповім на словах (Юрій Яновський, II,
1958, 95); б) тільки у розмові, а не в дійсності.
Буржуазна демократія на словах обіцяє рівність і свободу
(Ленін, 39, 1973, 268); На словах наче й добрий, дав
[Огієнко] матері навіть попону хлопцеві ноги прикрити, а
почувається, якби сила, — передушив би і Яреська, і матір,
і весь їхній рід (Олесь Гончар, II, 1959, 138); — Який
мудрий знайшовся! На словах, як на цимбалах, а на ділі,
як на балалайці... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 273);
Небагатьма словами — те саме, що Кількома словами
(див. кілька 2); [Не] вартий (варт) доброго (людського)
слова хто — хтось [не] заслуговує на позитивну оцінку,
на схвальний відгук. Чи вартий той людського словаг
Хто відкидає, як сміття, Діла Веласкеса й Сєрова,
Матейка й Рєпіна життя? (Максим Рильський, III, 1961, 217);
Не обмовитися ні (й, і, жодним і т. ін.) словом див.
обмовлятися; Не поминати (не пом'янути) лихим (поганим
і т. ін.) словом див. поминати 1; Не промовляти (не
промовити) і слова див. промовляти; Обдумувати (обдумати)
кожне слово (зміст кожного слова) див. обдумувати;
Обертати слово див. обертати; Обертатися (обернутися)
з словами (словом) див. обертатися; Обзиватися
(обізватися) словом див. обзиватися; Обкидати (обкидати)
[найгіршими і т. ін.] словами див. обкидати 1;
Обкладати словами див. обкладати; Обмінюватися
(обмінятися) словом (словами) див. обмінюватися;
Обмовлятися (обмовитися) словом (словами) див.
обмовлятися; Обронити слово див. обронювати; Обценьками
не вирвеш (не витягнеш і т. ін.) слова див. обценьки;
[Одним] словом; Одно (одне) слово, у знач. вставн. сл. —
уживається як узагальнення сказаного перед цим; коротко
кажучи. Так само не сплю, не їм, мучуся і нічого
не можу робити. Словом — інвалід, і не знаю, коли кінець
буде сьому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 438); — Нам, товаришу
Оленчук, зараз потрібні люди, які досконало знають
Сиваш, уміють орієнтуватись на ньому не тільки
вдень, а і вночі, в цілковитій темряві. Одним словом,
нам потрібні провідники (Олесь Гончар, II, 1959, 398); Ми
знайшли дорогу на військові французькі кораблі, ви чули
з газет про бунт на крейсері, одно слово, було зроблено
шматочок роботи, не мені цим хвалитися і не вам про
це слухати (Юрій Яновський, II, 1958, 252); Велика масштабна
роль завжди приємна для актора. В ній багато відтінків,
нюансів, одне слово — є що грати (Вітчизна, 1, 1970,
173); Озиватися (озватися) словом див. озиватися; Пару
слів написати (сказати і т. ін.) див. пара; Перекидатися
(перекинутися, перемовлятися, перемовитися і т.
ін.) словами (словом) — коротко говорити з ким-небудь;
час від часу казати що-небудь один одному. Передні
мовчали, і тільки ззаду рядка сусіди перекидались словами
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); Ніччю, як окриється пекуче
сонце, спаде денна задуха, — тільки й дихнеш свіжою
прохолодою, тільки й посидиш з добрим чоловіком,
перекинешся з ним живим словом (Панас Мирний, III, 1954, 140);
Скільки жінок завидують на її достатки, а завидувати
нема чого, бо нема з ким по-людськи словом перекинутись,
нема з ким ні повеселитися, ні посумувати (Михайло Стельмах, I,
1962, 321); Поминати (пом'янути) добрим (незлим і т.
ін.) словом див. поминати 1; По слову кого, чиєму,
заст. — за чиїмсь наказом. Чигають [розбійники] на
чумацьке добро, вичікують слушного часу, коли б в одну
мить, по слову ватажка, кинутись на табір (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 184); Пусті слова див. пустий; Скинутися по
слову див. скидатися; Слова дурно (даремно, марно)
тратити (витрачати) — говорити, не досягаючи мети.
— Та що я маю слова дурно тратить! Вона й не слухає!
(Марко Вовчок, I, 1955, 24); Слова [лихого] не сказати — не
висловитися погано про кого-небудь. — Згадай [сину]:
у яких ми злиднях жили, в якій нужді гибли, та ніхто
про нас не скаже слова лихого... (Панас Мирний, I, 1949, 403);
Словами мастити див. мастити; Словом і ділом допомагати
(помагати, сприяти і т. ін.) — подавати конкретну
допомогу. Вернувшись «на тихі води», сподіваюсь застати
молодий гурт в розцвіті сили й енергії, тоді й сама
з охотою поможу їм і словом і ділом (Леся Українка, V, 1956,
207); Член партії повинен.. словом і ділом сприяти
зміцненню дружби народів СРСР (Статут КПРС, 1971, 5);
У (в) двох (кількох) словах — дуже коротко, стисло. Так
ото слухай, скінчу вже в двох словах. По оглядинах
царського двірка подались ми назад у монастир (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 143); У (в) коротких словах див. короткий; У (в)
небагатьох словах — те саме, що У (в) коротких словах
(див. короткий); У (в) одно слово — одночасно, разом.
Запорожці так собі його вподобали, щозозвали [зізвали]
раду, да й бух Іванця кошовим. — Іванця! — аж скрикнули
всі у одно слово (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 59); Зупинились
запорожці, злізли з коней і повернулися до Січі: —
Прощай, наша Січ-мати, — сказали вони майже в одне слово
(Олександр Довженко, I, 1958, 239); Узяти (взяти, забрати) свої слова
назад — відмовитися від сказаного раніше.
[Милевський:] Олександра Вікторівно! Ви жорстокі! Я ж
урочисто взяв назад свої слява! (Леся Українка, II, 1951, 33).
4. Обіцянка виконати що-небудь. — 3 буланим, мабуть,
нічого не станеться. Я запевняю. — Ні?! Слово? —
Слово! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 269); — Чи слова свого
давнього не забули? — допитуються і Сердюк, і Сердючиха
(Михайло Стельмах, I, 1962, 59);
// Згода на шлюб. — Дільце в
нас є невеличке. Ви, дядьку, хочте сердіться, хочте ні
— а Орисі я нікому не віддам. І якщо ваше слово, то й
женився б (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 96).
♦ Вірити на слово див. вірити; Вірте (повірте)
[моєму] слову, у знач. вставн. сл. — уживається, щоб
переконати співрозмовника в чому-небудь. Повірте
слову, мій шановний друже, Посмертного життя не хочу
я собі (Леся Українка, I, 1951, 98); — Я, товаришу командир...
відважний.. Повірте моєму слову, я на повнім ходу стрибав
з поїзда, (Олесь Гончар, III, 1959, 38); Держатися свого
слова [своїх] слів — те саме, що Додержувати [свого]
слова (див. додержувати). Настя положила зарік
якнайчастіше навідуватися до хрещениці. Вона завжди
держалася слова (Панас Мирний, IV, 1955, 68); — Нехай злиденнії
прочани.. своїх держаться слов [слів]! (Іван Котляревський, I,
1952, 280); Додержувати (додержати) [свого] слова див.
додержувати; Дотримати [свого] слова; Справдити (стримати
і т. ін.) [своє] слово — те саме, що Додержувати
(додержати) [свого] слова (див. додержувати). «Морити не
буду, та й не годуватиму дурно, не бійся». І в перший же
день дотримала [Мартоха] слова (Леся Українка, III, 1952, 638);
Плачинда дотримав свого слова: ніде не жалівся, помовчували
деякий час про свою пригоду і чумаки (Михайло Стельмах, I,
1962, 237); Робітничий клас, колгоспне селянство, трудова
інтелігенція України під керівництвом Комуністичної
партія з честю дотримали свого слова — достроково,
у жовтні 1970 року, завершили п'ятирічку (Матеріали XXIV з'їзду Компартії України, 1971, 4); Ти просиш приїхати
до вашого виїзду, але я не можу сього зробити, бо
обіцяла нашим пождати їх тут і тепер можу їх
засмутити, а може й образити, коли не стримаю слова
(Леся Українка, V, 1956, 154); Зраджувати (зрадити) своєму
слову див. зраджувати; Ламати (зламати, поламати
і т. ін.) [своє] слово — відмовлятися від раніше
сказаного. Пани Янковські не звикли ламати слова (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 106); — Він як ішов на війну, то приказував
тут жити. І я, матінко, його слова ламати не буду
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 510); — Царю Латине неправдивий!
Ти слово царськев зламав (Іван Котляревський, I, 1952, 183); —
Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду
за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає
своє слово, раз до нього засилає послів руський князь
(Павло Загребельний, Диво, 1963, 237); На чесне слово див. чесний;
На чесному слові висіти (триматися і т. ін.) див.
чесний; Повертати (повернути) слово [назад] кому —
відмовлятися від сказаного раніше. — Коли твій нелюб
до тебе такий ласкавий, що уважив твоє прохання, то й
я повертаю тобі назад твоє слово (Олекса Стороженко, I, 1957, 41);
— Ярино, — він враз упав на коліна, — єдина моя,
невже ти не бачиш, що я тебе покохав, кохаю безмірно.
Ще не пізно, поверни Максимові слово, стань зі мною
під вінець (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 74); Повірити
на слово див. повірити; Подавати слово див. подавати 2;
Приймати (прийняти, тримати і т. ін.) на [чесне]
слово — те саме, що Приймати (прийняти) на віру
(див. віра 1). Як і всі антрепренери українських театрів,
М. К. Садовський тримав трупу «на слово» (Минуле українського театру, 1953, 168); З рекомендаціями, Як воно й
годиться, В курник вмостилася Лисиця. Прийняв її
На чесне слово в штати Осел вухатий (Володимир Іванович,
Перебендя.., 1960, 29); Слово гонору, заст. — те саме, що
Слово честі (див. честь). Наливайко кинув курити люльку,
до сотника ближче підступив: — Рукодайний слуга?
То ж, певне, слово гонору давав свому пану на вірне
слугування? (Іван Ле, Наливайко, 1957, 260); Слово згоди —
обіцянка виконати що-небудь. [Андромаха (увіходить):]
Хвала богам! Пішли таки лідійці! Пішли на
бій. Цар Ономай сказав: «Я маю слово згоди від Кассандри»
(Леся Українка, II, 1951, 291); Слово честі див. честь;
Справджується (справдилося) слово чиє — збувається (збулося)
чиєсь передбачення, пророкування і т. ін. Справдилось
його слово. Разом з Яношем, просто зі степу,
прийшов Яресько в революцію (Олесь Гончар, II, 1959, 30);
Твердий (міцний і т. ін.) на слово хто — хтось
дотримується сказаного, обіцяного. Василь Семенович —
чоловік твердий на слово (Панас Мирний, I, 1949, 206);
Тримати слово див. тримати.
5. тільки одн. Прилюдний виступ, промова де-небудь.
Полум'яним більшовицьким словом, особистим прикладом
стійкості, безстрашності й відваги комуністи
по-ленінськи надихали радянських людей на героїчні
подвиги (Комуніст України, 5, 1970, 39).
♦ Брати слово див. брати; Вітальне слово — промова,
якою вітають кого-небудь; Вступне слово — промова,
яку виголошують на початку зборів, конференцій
і т. ін. Традиційне вступне слово говорить нинішній
директор школи (Літературна Україна, 1.VIII 1969, 2); Забирати
(забрати) слово див. забирати; Записатися на слово —
зголоситися на виступ (на зборах, мітингах і т. ін.).
Абрамович, сполотнівши, підвівся. — По-перше, я не
хотів... — А по-друге, запишіться на слово, товаришу
Абрамович (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 111); Мати слово
див. мати 2; Надавати (надати) слово див. надавати 2;
Надгробне (прощальне) слово — промова, яку
виголошують під час прощання з покійником. Як все уже
було готово, Тогді якийсь їх филозоп [філософ] Хотів
сказать надгробне слово, Та збився і почухав лоб (Іван Котляревський,
I, 1952, 268); Маковея підняв на ноги трикратний
салют, яким полк проводжав у братську могилу Ясногорську
та її товаришів. Вже було сказано прощальне слово,
вже люди розбігалися по своїх місцях, виконуюча
команда, збираючись знову в дорогу (Олесь Гончар, III, 1959,
455); Напутнє слово — поради, побажання, що висловлюються
кому-небудь у дорогу; напуття. Бійці ним дорожили,
і Леночка, певно, здогадувалась, яке важливе для
них її напутнє слово (Юрій Яновський, II, 1954, 10); Коли серед
шуму, дзвону зброї і кінського тупоту були віддані
останні розпорядження, Боженко, як і завжди, закінчив
свою промову напутнім словом (Олександр Довженко, I, 1958, 197);
Наступати (насідати і т. ін.) словом на кого — у
розмові домагатися чого-небудь від когось. Він наступав
тепер на Сидорчука кожним своїм словом, сухим і
гострим, як ніж (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 88);
Одбирати (одібрати) слово — те саме, що Забирати
(забрати) слово (див. забирати). — Високий трибунал
складає подяку всім, хто тут висловився і хто присутній
при цьому, — знову вклонився пан Дулькевич. — Хто з
панів членів трибуналу хоче одібрати слово? (Павло Загребельний,
Європа 45, 1959, 452); Позбавляти (позбавити) слова
див. позбавляти; Просити (попросити, попрохати) слова
див. просити, попросити, попрохати; Слово має хто
(надається і т. ін.) кому — хтось одержує дозвіл прилюдно
виступити з доповіддю, пропозиціями і т. ін., має право
висловитися. — Слово для інформації має товариш
Гуща (Іван Микитенко, II, 1957, 42); — Слово для пропозиції має
командир Таращанського полку товариш Боженко
(Олександр Довженко, I, 1958, 166); — Слово для доповіді «Про
роззброєння саперного батальйону полуботківцями»
надається депутатці Супрун. Але не встигла Мирослава
Супрун, зійшовши на трибуну, сказати першу фразу, як
Гудзій зупинив її: — Пробачте, переб'ю на хвилинку
(Андрій Головко, II, 1957, 522); У (в) кого є слово? — хто
хоче висловитися? Нарешті Петро Карпович утихомирив
людей [на сходці]. — ..У кого є слово або
пропозиція? (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 160); Утрачати
(утратити, втрачати, втратити) право слова — бути
позбавленим можливості висловитися. [Голос
покликача:] Оскаржений, що сам себе зве Парвус,
образив тяжко маєстат святині і через те утратив
право слова (Леся Українка, II, 1951, 531).
6. тільки одн. Жанр літературного твору у формі ораторської розповіді.
7. тільки мн. Літературний текст до вокального
твору. Одарочка сіла у тому холодочку, почала плести
віночок і співала якусь.. пісню. Без слів була та пісня,
та люба, привітна така (Панас Мирний, I, 1954, 252); Відомі
такі поєднання: слова народні, музика композитора
такого-то; слова поета такого-то, музика народна
(Максим Рильський, IX, 1962, 225); Максим Рильський — це
той радянський поет, на слова якого українські композитори
написали найбільше творів (Мистецтво, 2, 1955, 38).
▲ Пісня без слів див. пісня.
♦ Класти на музику (на ноти) слова див. класти.
♦ Без слів (слова) — мовчки, нічого не кажучи.
І ти не згадаєш того сироту... Кого ти без мови, без
слова навчила Очима, душею, серцем розмовлять (Тарас Шевченко,
I, 1963, 145); Мати без слова поставила на стіл молоду
картоплю з укропом і, перехопивши мій погляд, зітхнула
(Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 32); Вся постать
говорила без слів: «Ану-ну, чим ви тут займаєтесь?»
(Андрій Головко, II, 1957, 133); Вибачай (вибачайте, вибач,
вибачте) на [цьому (цім)] слові див. вибачати; Вуличне
слово — грубе слово або вислів, що перебуває поза
нормами літературної мови; вульгаризм; Гостре
(загостре і т. ін.) слово — сповнений дотепу, влучний,
дошкульний вислів або одне слово. Він любить сказати
гостре слово (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 52); Гострі
слова злітали з її присохлих материнських вуст, як
важкі блискавиці (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 48);
— Наш добрий хазяїн, бува, Трохи загострі говорить
слова, Трохи штрафує застрого... (Максим Рильський, I, 1960,
318); Гострий на слово див. гострий; Гріх слово (слова)
сказати див. сказати; Давати (дати) слово див. давати;
Держати слово: а) те саме, що Додержувати (додержати)
[свого] слова (див. додержувати). Лучче [краще]
не обіцяти, як слова не держати (Номис, 1864,
№ 10676); Петько всміхнувсь: — Одначе ти, Ониську,
жартівник! Зумію я віддячити. Держати слово звик...
(Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 366); б) виголошувати промову.
Була в гурті маленька Жанна Д'Арк: ..Вона держала
слово, і багато великих слів у ньому поміщалось: братерство,
рівність, воля, рідний край... (Леся Українка, I, 1951, 187);
Сотник, Михайло Завістний, зняв шапку перед своєю
батавою і до неї обернувся тихою мовою: — Панове,
товариство-громадо! Дозвольте до вас слово держати1
(Михайло Старицький, Облога.., 1961, 9); До слова кажучи див. казати;
До слова мовити див. мовити; До слова прийшлося див.
приходитися; Загубити слово див. загублювати; Здаватися
(здатися) на слово чиє, яке — погоджуватися з
чимсь, піддаватися на що-небудь. — Отеє зять, а то
дочка... Розсудіть їх, як ваша ласка, по правді... Я вже
здаюся на ваше слово, як розсудите, так і буде... (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 37); [Маруся (падає перед гуменею):]
Матушко! простіть мене! грішна я, грішна... Здалася на
слово улесливе, здалася на речі лукаві... (Панас Мирний, V, 1955,
115); З двох слів; З одного слова — з самого початку
розмови. Тимко з двох слів лізе в бійку і б'є чим
попало (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243); З першого слова розуміти
(зрозуміти) див. перший; З цими (тими) словами;
При тім (цім, сім) слові; При цих (тих) словах —
кажучи щось. З цими словами о. Василь кидав скісний
погляд на Раїсу і позіхав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); —
Лучче [краще] поллю сухий тин: може, виросте, — сказала
Соломія і з тими словами вхопила відро, котре стояло
коло криниці, і вилила воду на тин, просто до Романа
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 306); — І бог, видно, той панський,
а не наш. — Сумний, мовчазний похнюпився Грицько
при тім слові (Панас Мирний, I, 1954, 302); — Ох, крутиголова,
натанцюється хтось від неї... — І при цих словах
вона мимоволі швидко і неспокійно глянула на свого
Віталика, що, зіщулившись, сидів поруч з Тонею (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 140); Й (ні) слова не сказати див. сказати;
Коване слово див. кований; Красне слово; Красні
слова див. красний; Криве слово див. кривий;
Кругле слово див. круглий; Легкий на слово див. легкий;
Лінивий на слово — який не любить багато говорити,
виступати і т. ін. Денис ніколи не входив у суперечки,
бо був лінивий на слово і знав, що ніколи Сергія не
переспорить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243); Метке слово —
дошкульна мова. Чи від того, що вона нахилилася,
чи може й від того, що метке Грицькове слово влучило..
її у серце.., лице Христине.. покрилося червоним
заревом [рум'янцем]... (Панас Мирний, I, 1949, 277);
Міцне слово див. міцний; Міцненьке слово див. міцненький;
Набір слів див. набір; На [своєму] слові стояти (стяти
і т. ін.) — дотримуючись якої-небудь позиції, відстоювати
свої погляди, дії тощо. — Ви собі робіть, як знаєте,..
а я на своєму слові стану: я за Чайченка дочки не
’ддам [віддам], поки жив (Марко Вовчок, I, 1955, 215); На цьому
(цім, сім, тім, останньому і т. ін.) слові; На сі
слова — коли про це йшла мова; у той час, коли говориться.
На самому цьому слові одчинилися двері і почтальйон
[поштар] подав мені третій лист ваш (Тарас Шевченко,
VI, 1957, 46); — Я Марти не віддам. — А Марта на цім
слові у світлицю входить (Марко Вовчок, VI, 1956, 250); На
останньому слові [станового] в хату ввійшли: козачий голова
з писарем та панський старшина з старостою (Панас Мирний,
I, 1949, 376); [Любов:] Не думай, що я нічого не розумію
(на сі слова входить мати Ореста збоку і спиняється
за трельяжем) (Леся Українка, II, 1951, 55); Не вартий (не
варті) слова [доброго] — те саме, що Невартий [ламаного]
гроша (шага, шеляга і т. ін.) (див. вартий). Кожен
висватаний парубок, кожна дівчина, що подала рушники,
втрачали раптом в її очах ціну, не варті були доброго
слова (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); [Не] для (задля, ради)
красного слова див. красний; Не можна словами сказати
див. сказати; Ні (ані) в казці сказати, ні (ані)
пером описати (списати і т. ін.) див. сказати; Ні пером
не списати, ні словом не сказати; Не можна словом
розказати, ані пером описати див. перо; Останнє
слово: а) (чиє, кого) категоричне, остаточне рішення
про кого-, що-небудь. — Це мов останнє слово. Я не то
що за вас не хочу видавати своєї дочки, я її ні за кого не
видам, — сказала Каралаєва і подумала про себе: «Не видам
її заміж, аж доки сама не вийду» (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
54); Хотів [Дорошенко] заговорити, але неприємний
якийсь намул від недавньої розмови, власне, від того,
що не за ним лишилося слово останнє, «верхнє», — не
давав цього зробити (Андрій Головко, II, 1957, 197); б) (чого)
досягнення науки, техніки і т. ін. [Лікар:] Бідовий
народ [панночки]! Прочитає останнє слово науки і
думає, що вже всю мудрість проглинула (Леся Українка, II,
1951, 40); Це був великий лікарський кабінет, обладнаний
за останнім словом лікарської техніки (Юрій Смолич,
Прекрасні катастрофи, 1956, 357); Маяковський створив для
грандіозного змісту своєї поезії блискучу нову форму —
ораторський тонічний вірш, що став останнім словом
багатовікового історичного розвитку російського вірша
(Поезія і революція, 1956, 138); — Ввели [конструктори] механізм
так званої безкулачної наладки. Це — новинка! І останнє
слово техніки — це електромагнітні фрикційні муфти
(Вітчизна, 2, 1956, 104); в) виступ підсудного перед
винесенням вироку; Перейти від слів до діла див.
переходити; Перше слово див. перший; Плетиво слів див.
плетиво; Погубити слова див. погубити; Подавати
(подати) слово див. подавати 1; Прийти до слова див.
приходити; Присікуватися до кожного слова див.
присікуватися; При слові — при нагоді; як буде про
це йти мова. Мати поплакала, пожурилася нещасливою
синовою долею і пообіцяла при слові батькові сказати
(Панас Мирний, IV, 1955, 37); Приставати (пристати) на
слово див. приставати; Пробач (пробачте, пробачай,
пробачайте) на [цьому (цім)] слові див. пробачати
Розщедритися на слово (на слова) — стати балакучим.
На диво, розщедрився сьогодні Левко на слова (Михайло Стельмах,
I, 1962, 64); Сильні слова див. сильний; Сипати словами
(слова) див. сипати; Сказати нове слово див. сказати;
Сказати своє слово див. свій; Сказати [хоч] слово див.
сказати; Скупий на слова (на слово) див. скупий;
Скупуватий на слова (на слово) див. скупуватий; Солодке
слово — надмірно ласкаве, улесливе висловлювання.
Гандзю моя, Гандзю мила, Чим ти мене напоїла? Чи
любистком, чи чарами, Чи солодкими словами? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 47); Прилащиться підлиза хоч до
кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого, —
То вже така дурниця світова (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 91);
Тими ніжними, солодкими словами Зоня могла все зробити
з Юзею, що хтіла (Леся Українка, III, 1952, 649); Солоне
слово — грубий, непристойний вислів. Ми встигли
пригадати кілька пліток з фабричного життя й анекдотів,
кілька солоних слів проковтнути і розсмішити
дівчат-монтажниць (Юрій Яновський, II, 1958, 112); Тверде
слово див. твердий; У (в) вузькому (строгому,
професіональному, тісному, точному і т. ін.) розумінні
[цього] слова див. розуміння; У (в) кращому (високому
і т. ін.) розумінні [цього] слова див. розуміння;
У (в) повному (повнім) значенні (розумінні) [цього]
слова ([цих] слів) див. повний; У (в) прямому (звичайному,
буквальному і т. ін.) розумінні [цього] слова
див. розуміння; Узяти (взяти) слово див. узяти; Учене
слово — книжний вислів, книжна мова. Не било б у
вічі, що це автор розказує, та ще й ученими словами
(Панас Мирний, V, 1955, 402); Рекомендацію докинув агроном,
Що між вузластими проводив нас кущами І лекцію
читав нам, неофітам трьом, Ледь кокетуючи ученими
словами (Максим Рильський, III, 1961, 202); Хоч би [тобі]
слово: а) тихо. І зорі зникли. Хоч би слово, Хоч би де
голос обізвавсь (Тарас Шевченко, II, 1963, 33); б) не говорить хтось.
— А моя цілі вечори мовчить, хоч би тобі слово, чекає,
що я скажу (Михайло Стельмах, II, 1962, 354); [Що і] слів
[людських] нема (не вистачає і т. ін.) — дуже добре,
надзвичайно гарно і т. ін.; неможливо висловити,
схарактеризувати тощо. Чисто тут і гарно незвичайно. Годують
так смачно, гарно і гігієнічно, що і слів нема на похвалу
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 353); У пучок останні віти зв'яжем,
Що морозом називають їх... Часом можна висловить
пейзажем Те, для чого слів нема людських (Максим Рильський,
III, 1961, 315).