СЛУХ, у, чол.
1. тільки одн. Одно з п'яти зовнішніх
чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою
спеціального органа — вуха. Слух мій напружений
чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці
(Іван Франко, XIII, 1954, 30); Слухав я пісню. Нові її ходи вловлював
слухом крізь гомін труда (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 8);
Він говорив тихо, і Тамара напружувала слух, щоб не
пропустити жодного слова, старалася запам'ятати все,
що він скаже (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 49);
// Здатність
чути. Так якось тоді заострився мій слух, що, мабуть,
був би вчув, як трава росте (Лесь Мартович, Тв., 1954, 201);
Чохов тяжко зітхнув і, обіпершись на вільху, став
дрімати, але слух його був гострий і чутливий, не вбитий
сном (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320); Око у хлопця гостре, слух
напрочуд тонкий (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 11);
//
Здатність правильно сприймати і відтворювати музичні
звуки. Слуху Юра не мав. Він немилосердно фальшивить
(Юрій Смолич, II, 1958, 12); У Миколи був чудовий альт і слух
(Саксаганський, Думки про театр, 1955, 29);
// перев. мн. Те саме, що
вухо 1. [Д. Жуан:] Але я вам не буду сповідатись, —
мої гріхи не для панянських слухів (Леся Українка, III, 1952,
369).
▲ Абсолютний слух див. абсолютний.
♦ Весь (ввесь, увесь) — слух — хто-небудь починає
уважно слухати щось або прислухатися до чого-небудь.
Застиг міністр біля стола, подавшись вухом убік,
оком — навскіс. Зростає тривога. Весь — слух (Олександр Довженко,
I, 1958, 53); І ввесь ви увага, і ввесь ви зір, і ввесь ви слух,
бо читали і чули, що дорога від Севастополя до Ялти
повна дивних і зорових, і слухових несподіванок... (Остап Вишня,
I, 1956, 160); Відбирати (відібрати, одбирати, одібрати)
слух — позбавляти здатності чути. Ні слова Мотря,
пішла, зігнувшись, мов не до неї річ. Тяжка печаль
одбирає і слух, і мову (Панас Мирний, I, 1949, 291);
Дійти до слуху кого — стати відомим кому-небудь.
[Джонатан:] Річарде, будь радий, що ти перед
товаришем сказав се, бо якби сі слова дійшли до слуху
громади й вчителя... (Леся Українка, III, 1952, 50); І слухи
загули див. загудіти; Музичний (музикальний) слух див.
музичний, музикальний; Нагострити слух — приготуватися
з напруженою увагою й інтересом слухати;
уважно прислухатися; На слух; По слуху: а) тільки
слухаючи або прислухаючись (визначати, узнавати,
сприймати і т. ін. що-небудь). [Батура:] Я вам
вдвадцяте кажу, — на слух не сприймаю вірші (Олександр Корнійчук, II,
1955, 250); Досвідчений і допитливий механізатор на
слух розпізнає неполадки у двигуні (Хлібороб України, 3,
1965, 47); Роман по слуху пішов до воріт і враз зупинився:
притулившись до хвіртки, стояла захована ворітницею
і тінями дівчина і руками затискувала уста, щоб не
розсміятися (Михайло Стельмах, I, 1962, 341); б) по пам'яті,
без нот (співати, грати і т. ін.). [Олена:] Ніяк не
доберу, що в них [нотах] до чого. Стоять переді мною на
папері, як пуголовки. Я більше на слух беру (Юрій Мокрієв,
П'єси, 1959, 279); — В нашому роді всі дуже полюбляли
музику, дід і батько по слуху грали на скрипочці, виміняній
років п'ятдесят тому в заїжджого волошина (Михайло Стельмах,
Правда.., 1961, 287); Насторожувати (насторожити,
нашорошувати, нашорошити) слух див. насторожувати,
нашорошувати; Не вірити [своєму (власному)]
слуху — те саме, що Не вірити своїм (власним) вухам
(див. вірити). Вірю я в правду свого ідеалу, і коли
я тую віру зламала, ..власним очам я б не вірила й
слуху, я б не впевнялась ні тілу, ні духу (Леся Українка, I,
1951, 271); Обертатися (обернутися) на слух див.
обертатися; Перевтілюватися (перевтілитися) в слух
див. перевтілюватися; Пропускати (пропустити) повз
слух — те саме, що Пропускати (пропустити) повз вуха
(див. вухо). Вона байдуже пропускала його [слово «смерть»]
повз свій слух, а саме явище видавалось їй таким далеким,
нереальним і безвладним (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 134);
Ставати (стати) — слух і зір — починати дуже уважно
прислухатися й придивлятися. Дівчина притаїла подих
і стала — слух і зір (Андрій Головко, III, 1957, 178).
2. перев. мн., розм. Звістки, повідомлення, достовірність
яких точно не визначена; чутки. Не всякому слуху
вір (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 189); Прийшли слухи до милої,
що милого вбито (Павло Чубинський, V, 1874, 829); Поміж народом
ходили слухи, що на тім місці, де стоїть Борислав, були
давніми часами великі татарські війни (Іван Франко, VIII, 1952,
350); — Постій, — сказав тут мрійник довговухий.
— Дійшли до мене Дивовижні слухи, Що ваші бджоли З
гречки і розмаю Багато меду й воску виробляють...
(Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 54).
Ні слуху, ні вісті (ні прослуху, ні мови) — немає ніякої
звістки, відповіді. Я не маю від Миші ні слуху, ні вісті
і не знаю, як він гадає зо своїм весіллям (Леся Українка, V, 1956,
93); Ні слуху, ні прослуху (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 197);
Гукнув [Ярослав] у безнадію пітьми. Ні слуху, ні мови
(Павло Загребельний, Диво, 1968, 379); Ні слуху, ні духу див. дух;
Слух запав див. западати.