в означеннях
Тлумачення, значення слова «слух»:

СЛУХ, у, чол.

1. тільки одн. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа — вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (Іван Франко, XIII, 1954, 30); Слухав я пісню. Нові її ходи вловлював слухом крізь гомін труда (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 8); Він говорив тихо, і Тамара напружувала слух, щоб не пропустити жодного слова, старалася запам'ятати все, що він скаже (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 49);
//  Здатність чути. Так якось тоді заострився мій слух, що, мабуть, був би вчув, як трава росте (Лесь Мартович, Тв., 1954, 201); Чохов тяжко зітхнув і, обіпершись на вільху, став дрімати, але слух його був гострий і чутливий, не вбитий сном (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320); Око у хлопця гостре, слух напрочуд тонкий (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 11);
//  Здатність правильно сприймати і відтворювати музичні звуки. Слуху Юра не мав. Він немилосердно фальшивить (Юрій Смолич, II, 1958, 12); У Миколи був чудовий альт і слух (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 29);
//  перев. мн. Те саме, що вухо 1. [Д. Жуан:] Але я вам не буду сповідатись, — мої гріхи не для панянських слухів (Леся Українка, III, 1952, 369).
Абсолютний слух див. абсолютний.
Весь (ввесь, увесь) — слух — хто-небудь починає уважно слухати щось або прислухатися до чого-небудь. Застиг міністр біля стола, подавшись вухом убік, оком — навскіс. Зростає тривога. Весь — слух (Олександр Довженко, I, 1958, 53); І ввесь ви увага, і ввесь ви зір, і ввесь ви слух, бо читали і чули, що дорога від Севастополя до Ялти повна дивних і зорових, і слухових несподіванок... (Остап Вишня, I, 1956, 160); Відбирати (відібрати, одбирати, одібрати) слух — позбавляти здатності чути. Ні слова Мотря, пішла, зігнувшись, мов не до неї річ. Тяжка печаль одбирає і слух, і мову (Панас Мирний, I, 1949, 291); Дійти до слуху кого — стати відомим кому-небудь. [Джонатан:] Річарде, будь радий, що ти перед товаришем сказав се, бо якби сі слова дійшли до слуху громади й вчителя... (Леся Українка, III, 1952, 50); І слухи загули див. загудіти; Музичний (музикальний) слух див. музичний, музикальний; Нагострити слух — приготуватися з напруженою увагою й інтересом слухати; уважно прислухатися; На слух; По слуху: а) тільки слухаючи або прислухаючись (визначати, узнавати, сприймати і т. ін. що-небудь). [Батура:] Я вам вдвадцяте кажу, — на слух не сприймаю вірші (Олександр Корнійчук, II, 1955, 250); Досвідчений і допитливий механізатор на слух розпізнає неполадки у двигуні (Хлібороб України, 3, 1965, 47); Роман по слуху пішов до воріт і враз зупинився: притулившись до хвіртки, стояла захована ворітницею і тінями дівчина і руками затискувала уста, щоб не розсміятися (Михайло Стельмах, I, 1962, 341); б) по пам'яті, без нот (співати, грати і т. ін.). [Олена:] Ніяк не доберу, що в них [нотах] до чого. Стоять переді мною на папері, як пуголовки. Я більше на слух беру (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 279); — В нашому роді всі дуже полюбляли музику, дід і батько по слуху грали на скрипочці, виміняній років п'ятдесят тому в заїжджого волошина (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 287); Насторожувати (насторожити, нашорошувати, нашорошити) слух див. насторожувати, нашорошувати; Не вірити [своєму (власному)] слуху — те саме, що Не вірити своїм (власним) вухам (див. вірити). Вірю я в правду свого ідеалу, і коли я тую віру зламала, ..власним очам я б не вірила й слуху, я б не впевнялась ні тілу, ні духу (Леся Українка, I, 1951, 271); Обертатися (обернутися) на слух див. обертатися; Перевтілюватися (перевтілитися) в слух див. перевтілюватися; Пропускати (пропустити) повз слух — те саме, що Пропускати (пропустити) повз вуха (див. вухо). Вона байдуже пропускала його [слово «смерть»] повз свій слух, а саме явище видавалось їй таким далеким, нереальним і безвладним (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 134); Ставати (стати) — слух і зір — починати дуже уважно прислухатися й придивлятися. Дівчина притаїла подих і стала — слух і зір (Андрій Головко, III, 1957, 178).

2. перев. мн., розм. Звістки, повідомлення, достовірність яких точно не визначена; чутки. Не всякому слуху вір (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 189); Прийшли слухи до милої, що милого вбито (Павло Чубинський, V, 1874, 829); Поміж народом ходили слухи, що на тім місці, де стоїть Борислав, були давніми часами великі татарські війни (Іван Франко, VIII, 1952, 350); — Постій, — сказав тут мрійник довговухий. — Дійшли до мене Дивовижні слухи, Що ваші бджоли З гречки і розмаю Багато меду й воску виробляють... (Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 54).
 Ні слуху, ні вісті (ні прослуху, ні мови) — немає ніякої звістки, відповіді. Я не маю від Миші ні слуху, ні вісті і не знаю, як він гадає зо своїм весіллям (Леся Українка, V, 1956, 93); Ні слуху, ні прослуху (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 197); Гукнув [Ярослав] у безнадію пітьми. Ні слуху, ні мови (Павло Загребельний, Диво, 1968, 379); Ні слуху, ні духу див. дух; Слух запав див. западати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 381.

Коментарі (0)