в означеннях
Тлумачення, значення слова «слухати»:

СЛУХАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і неперех. Спрямовувати слух на створювані ким-, чим-небудь звуки; намагатися сприймати що-небудь слухом. — Занишкніть, уха наставляйте І слухайте, що я скажу (Іван Котляревський, I, 1952, 249); [Запорожець:] А що нам ваша старшина? почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі (Тарас Шевченко, I, 1963, 98); В темний вечір зим холодних В парту кинувши книжки, Ми збирались коло грубки Слухать нянині казки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 187); На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку.. і слуха (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); Гаї шумлять — Я слухаю (Павло Тичина, I, 1957, 15); Стоїть Катря, слухає й не чув нічого (Андрій Головко, II, 1957, 235); Йшли попід горою травами з тобою, слухали дівочу пісню на горі (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 30);  * Образно. Слухає далеч орлина звитяжної пісні мотив (Володимир Сосюра, II, 1958, 461);
//  Сприймаючи слухом, чути що-небудь; напружено вслухатися, прислухатися до чого-небудь. Еней наш насторочив уха, Мов чоловічий голос слуха, Те чув і старий Анхиз (Іван Котляревський, I, 1952, 155); Пустив [надзиратель] її до кімнати й причинив двері назад, але не замикав. Став тихенько коло дверей і слухав (Гнат Хоткевич, I, 1966, 174); Витягає [поранений] великого залізничного годинника. Прикладає до вуха, слухав, чи йде (Олександр Довженко, I, 1958, 59); Хотілося ще й ще слухати його густий, приємний і щирий голос (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 193); Забилось серце. Слухать став: о, як вона співає! (Павло Тичина, I, 1946, 124); Настя вхопила.. млинець, похапцем накинула свиту і побігла слухати до сусіди під вікно (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 363);
//  Прислуховуючись, вникати в що-небудь, намагатися зрозуміти що-небудь або дізнатися про щось. В городі він живе у свого родича столяра, слухає розмови робочого люду, вчиться пісень (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 28);
//  Вислуховувати кого-, що-небудь. Всі Бертольдові погрози Слухав [поет] мовчки, усміхався (Леся Українка, I, 1951, 385); Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 214); Вона слухає уважно, нотує в пам'яті їхні скарги і почуває,.. як ніби м'якшають, відходять душею ці люди, що їм уже, здається, й скаржитись набридло (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 80);
//  Сприймати органами чуття, відчувати що-небудь. Нам слухать тільки тут безсонними ночами, як пахнуть дерева і лопотить огонь... (Володимир Сосюра, I, 1957, 284); Мабуть, він перебував у такому віці, коли музику слухають ще ногами (Іван Сенченко, Опов., 1959, 41).
Джмелів слухати див. джміль; Краєм вуха слухати див. край 1; Одним вухом слухати див. один; Слухати обома вухами — намагатися уважно сприймати слухом, бути уважним; Слухати через верх див. верх.

2. перех. Вислуховуючи, визначати стан і роботу внутрішніх органів (серця, легенів, бронхів). Розбудила [Тамара] Марину Хомівну, Віру. Зібралися вони біля неї, слухали серце, чи не б'ється (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 190).
 Слухати пульс — дотиками пальців рук визначати кількість поштовхоподібних коливань стінок кровоносних судин, що характеризує стан серцево-судинної системи. — Ви не захворіли часом? — Мирослава звичним рухом лікаря взяла його руку і стала слухати пульс (Андрій Головко, II, 1957, 443).

3. перех. Публічно розглядати судову справу, заслухувати показання підсудного. — Підсудний Іван Орлюк, у вас під час арешту знайшли серед речей оце. Що це? — запитав військовий юрист Величко, слухаючи зізнання підсудного у військовому трибуналі (Олександр Довженко, I, 1958, 281);
//  Заслухувати що-небудь, виголошуване на зборах, засіданні і т. ін., з метою розгляду, оцінки і т. ін. Народний комітет слухав її уважно, коли вона говорила (Василь Кучер, Полтавка, 1950, 33); — Що ж там на зборах, Мироне, слухали-ухвалили? (Михайло Стельмах, II, 1962, 44).

4. перех., розм. Вивчаючи щось, відвідувати лекції, заняття або бути присутнім на лекціях, заняттях. Знову вийшла стара історія: вважався на одному факультеті, а лекції слухав на іншому (Олександр Довженко, I, 1958, 21).

5. перех. Дотримуватися чиїх-небудь порад, прохань, повчань; слухатися. Слухай агронома — буде вдосталь хліба вдома (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 369); Не слуха Чіпка материної ради. Степ, привілля, — от що йому сниться! (Панас Мирний, I, 1949, 163); — Молоді, слухайтеся у всьому старших. Про лікування ран слухайте старого Бовдюга (Олександр Довженко, I, 1958, 239);
//  часто із запереч. не. Брати до уваги чиїсь слова, зважати на кого-, що-небудь. Людей слухай, а свій розум май (Номис, 1864, № 6144); — Та де там воно є! — Свиня йому мовляє, — Брехня! Не слухай! Я ж була, І їла, і пила, Всі заходеньки обходила, І смітники, І суточки, А доброго нічого там не вздріла (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 45); Надаремне Остап запевняв, що він чужий тут, надаремне оповідав, як він опинивсь у плавнях, — його не слухали, як не слухали лементу жінок, прокльонів Раду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 377); Дітвора.. бігала боса по нерозталому снігу, не слухаючи звичних материнських погроз і проклять (Олександр Довженко, I, 1958, 173); [Прісцілла:] Не можна, друже, нам, християнам, слухати прохання, бо то ж інакше половина вірних одкинутися мусила б од віри (Леся Українка, II, 1951, 381); — Слухай його нахвалки. Завжди галасує про одне, а робить інше (Олесь Гончар, III, 1959, 181); — І не слухайте його, пришелепуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! — затарабанила Олена (Михайло Стельмах, I, 1962, 572).
 І слухати не хоче (не хочу, не хотів і т. ін.) — хто-небудь категорично відмовляється від чогось. Пішов брат випровадити бабу. Баба й слухати не хоче (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 457); — Ні, Терентію, так не можна. Не можна, не можна, не можна. І слухати не хочу. Неподобство (Олександр Довженко, I, 1958, 452); Грицько спочатку і слухати не хотів [про одруження], «хоч до двадцяти років погуляю!» Але потім став потроху звикати до цієї думки, тим більш, що і самому було важко (Андрій Головко, II, 1957, 512); Слухати лекції (лекцію) див. лекція; Собака б його слухав! — уживається як лайливий вислів на адресу того, хто обманув кого-небудь або дав невдалу пораду. Собака б його слухав! (Номис, 1864, № 13084).

6. перех., розм. Коритися кому-, чому-небудь, виконувати чиїсь накази, розпорядження; слухатися. — Од Самари до Глухова вся старшина зове мене гетьманом, бо в Козельці на раді всі полковники, осаули, сотники, всі значні козаки присягли мене слухати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 85); — Ти тепер найстарший у громаді, — гримів Степан. — Що ти скажеш, так мав бути, а всі тебе мають слухати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 178); — Остапе, аж дивно мені — отак тебе воли слухають! (Андрій Головко, II, 1957, 210); Навіть Левкове відвідування Тетяни не викликало ніяких розмов, бо це була воля батьків, а їх треба слухати, чи то вони посилають на якусь роботу, чи на заручини (Михайло Стельмах, I, 1962, 68);  * Образно. Розуму серце не слуха і тяжко у грудях щемить... (Володимир Сосюра, II, 1958, 470);
//  Вимушено зважати на щось. Я роблю, що можу, хоч можу я дуже небагато, бо от навіть з великим трудом дописую сей лист — нога не дає, нагадує, що мушу її слухати передовсім іншим (Леся Українка, V, 1956, 63);
//  перев. із запереч. не. Підкорятися кому-, чому-небудь, слухняно діяти (про керовані механізми, предмети або частини тіла). Василь теж став як укопаний і не зна більш, що й казати. На думці ж то й багато дечого є, так язик неслуха (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 36); [Блеазар:] Хоч рук моїх послухалася арфа, але не слухає ні рало, ні сокира (Леся Українка, II, 1951, 137); Не можу... Не слухають ні руки, ні ноги... І голосу немає... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 69).
 Слухай [мою] команду!; Слухати команду! — підготовча військова команда, після якої дають конкретний наказ, розпорядження. — Слухай мою команду! — вигукнув Марко, уже тут призвичаюючись до військового діла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 288); [Бухта:] Слухать команду. Узять швабри, шланги (Олександр Корнійчук, I, 1955, 45).

7. тільки наказ. сп. слухай, слухайте, перех., розм. Уживається при звертанні до кого-небудь перев. на початку розмови для привернення уваги. — Слухай, Тимоше, покинь мою розлучницю! покинь, коли не хочеш каятись вік! (Марко Вовчок, I, 1955, 51); — Слухай, Пауль, — переривав мої думки Летер. — Ти ж не стріляй у нашого брата (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 14); Він озирнувся й гукнув до своїх ремісників: — Грицю, Лаврін, сюди! Слухайте, щоб у школу ні ногою (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 18).

8. тільки 1 ос. слухаю, перех. Уживається як відповідь підлеглої особи на розпорядження або оклик, яка указує на прийняття цього розпорядження до виконання або на готовність (при оклику) виконати щось. — Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню!.. — Слухаю пана (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 396); Досить, вдається, Брянському хоч уві сні окликнути його, як Шовкун одразу тихо відгукнеться: — Я вас слухаю (Олесь Гончар, III, 1959, 27); — Охрім, — покликав Чугай когось із темряви. Шустрий боєць прибіг швидко і нечутно. — Слухаю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 314).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 382.

Коментарі (0)