СЛУХНЯ́НЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до слухняний. — Ох, дитино моя нерозумна, — каже [дід], — не тобі зі старцями по світу вештатися! Ти дівчинка слухняненька; виростеш, гарна будеш; не для тебе торба наша латана (Данило Мордовець, I, 1958, 43).
СЛУХНЯ́НЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до слухняний. — Ох, дитино моя нерозумна, — каже [дід], — не тобі зі старцями по світу вештатися! Ти дівчинка слухняненька; виростеш, гарна будеш; не для тебе торба наша латана (Данило Мордовець, I, 1958, 43).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 384.