СЛУХОВИ́Й, а, е.
1. Стос. до слуху (у 1 знач.). Складна робота мовного апарату відбувається, в основному, поза контролем свідомості, рефлекторно, координуючись спеціальними центрами вищої нервової системи, мовним та слуховим, розташованими в корі головного мозку (Художнє читання.., 1955, 18); Звукові коливання повітря приймає барабанна перетинка, яка завдяки цьому набуває коливальних рухів. Одночасно з цим коливаються слухові кісточки середнього вуха (Шкільна гігієна, 1954, 64); Інтересно, як не раз поет якесь велике зорове або слухове враження розбирає на дрібні дотикові враження і при їх помочі силкується викликати в нашій душі образ зовсім відмінний від тих складників (Іван Франко, XVI, 1955, 265).
2. Який здійснюється за допомогою слуху (у 1 знач.).
Слуховий зв'язок; Слухове спостереження;
// Який
утворюється за допомогою слуху. Відтворюючи велетенську
роботу багатотисячного колективу, Франко [у вірші
«Каменярі»] майстерно поєднує зорові образи із слуховими
(Радянське літературознавство, 2, 1963, 92); Як і в Коцюбинського,
у Тичини — в ще більш розвиненому вигляді — можна
часто спостерігати своєрідне «схрещення» асоціацій
різного плану — слухових, зорових, дотикових і інших
(Поезія і революція, 1956, 31).
3. Признач. для слухання, який дає можливість чути.
На столі лежить термометр, слуховий апарат, вимірювач
тиску — все необхідне для лікаря-фізіотерапевта
(Літературна Україна, 27.VI 1969, 1).
Слухове вікно (віконце) — вікно в покрівлі будови
для освітлювання, провітрювання горища і для виходу
на дах. На горищі було темно, тільки крізь слухові
вікна примітно пробивалося сіре небо (Василь Кучер, Пов. і
опов., 1949, 102); Чотирикутник слухового віконця
вабить срібним місячним сяйвом (Зінаїда Тулуб, Людолови, II,
1957, 456); Горище тонуло в синюватому холодному мороку.
З круглого слухового віконця відкривався неосяжний
обшир — гребля (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 411).