СЛУ́ШНИЙ, а, е.
1. Який відповідає, підходить,
найбільш прийнятний, зручний, вигідний кому-небудь
за даних обставин, у даному випадку. Я ж довго, тяжко
працював І слушного часу все ждав (Іван Франко, XIII, 1954, 144);
Зрозумів [Сагайдачний], що ґрунт для серйозної розмови
був слушний, і одразу перейшов до своєї мети (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 154); Вирішено — тільки за село,
тільки слушний момент — накидатись на конвой (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 83); Вибравши слушну хвилину, він тихо
попросив у мене пробачення (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 222);
// Потрібний за даних обставин; придатний, підхожий.
По дорозі, мабуть, самі гаразд не тямлячи, для чого це, —
хто ламав з тину кілок, хто хапав що тільки було слушне:
десь біля стіжка вила, ключку, дрючок якийсь (Андрій Головко,
II, 1957, 345);
// Який сприяє успіхові, розвиткові
чого-небудь; сприятливий. Він очікував слушного
випадку, який би остаточно, перед усіма колгоспниками,
викрив класово ворожу діяльність їхню (Іван Кириленко, Вибр.,
1960, 361);
// Якого заслужили своїми діями. Брюховецький
доказав таки свого, хоч після й прийняв слушну
кару од гетьмана Дорошенка: пропав під киями собачою
смертю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 193).
2. Який відповідає істині; правильний, справедливий.
Корінько, скривившись, вислухав цей слушний і
набридлий йому закид, та хіба він винен? (Яків Качура, Щастя,
1940, 55); Письменникові справді доводиться зважати
на характер, настрій, бажання своїх героїв і часом
відмовлятися від того, що здавалося слушним, але що могло
б «не сподобатися» героям (Шамота, Талант і народ, 1958, 134);
// Який
має достатні підстави; обґрунтований. Той молитовний
вираз очей, ті розтулені від шаленого захоплення
губи переконали її остаточно, що підозріння,.. яке давно
муляло їй серце, є слушним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 509);
— Запитання ваше слушне, Михайло Григоровичу, —
промовив після паузи Мурашко (Олесь Гончар, Таврія, 1952,
255);
// Який відбиває суть чого-небудь; який має
певне значення, заслуговує на увагу, важливий. У
статтях і виступах К. І. Чуковського висловлено також
чимало слушних думок про творчість Шевченка безвідносно
до її перекладів (Радянське літературознавство, 5, 1962, 107); Зустрілися
[письменники] з своїми читачами й вислухали багато
слушних порад (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 116); — Ти
теж міг би приєднатися до моєї думки. Бо хіба ж не
правда, що моя пропозиція слушна? (Михайло Чабанівський, Тече вода..,
1961, 127).