СЛУЖБО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до служби (у 2 знач.).
Службові обов'язки; Службові справи; Останніми
часами я так обтяжений всякою службовою роботою, що
не маю часу писати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 249); До кабінету
зайшов Землянський з папкою креслень і службових
паперів (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 155); Ніхто не знав,
чому несподівано директор виїхав у службове відрядження
(Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 37);
// Признач. для
виконання обов'язків по службі. Страшенно важко сидіти
в сукняному віцмундирі з тісним крохмальним комірцем,
але день буденний, час службовий (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 25); Матрос з'явився раптом одного вечора перед
закінченням службового часу, коли в приймальній нікого
не було (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 106);
// Признач.
спеціально для носіння на службі (про одяг). З вівтаря
вийшов Навроцький — він скинув службовий одяг,
залишився в чорній рясі (Іван Микитенко, I, 1957, 291);
// Який
перебуває на службі. З своїм братом службовим..
заводив [Проценко] сміло підхожу річ (Панас Мирний, III,
1954, 190); В. І. Ленін підкреслював необхідність..
організовувати ділові звіти всіх відповідальних службових
осіб перед масами робітників і селян (Комуніст України,
1, 1970, 40);
// у знач. ім. службовий, вого, чол. Те саме,
що службовець. Чутка про маєток у тридцять тисяч
не давала нікому покою. Про його балакали й полупанки,
і панки, і службові, і навіть великі пани (Панас Мирний, III,
1954, 282).
Службова книжка, заст. — посвідчення, документ,
що підтверджує особу. Продав [Антін] хату, взяв собі
від війта синю книжку службову та й мав йти десь
найматися, служби собі шукати (Василь Стефаник, I, 1949, 13).
2. Допоміжний, другорядний. Як у справжнього художника,
деталям приділене [у Ф. Кричевського] відповідне
службове, підпорядковане місце (Вітчизна, 2, 1961,
173);
// Підсобний. Є [на механізованій птахофермі]
й службові приміщення — для зберігання яєць, майна,
для зберігання і готування кормів, котельна тощо
(Колгоспник України, 6, 1956, 32).
▲ Службові слова, грам. — слова (сполучники,
прийменники, частки), які виражають різні відношення між
повнозначними категоріями слів у мові. Сполучники в
класом службових слів, який вживається для вираження
логіко-граматичних зв'язків між однорідними словами,
словосполученнями і частинами складного речення
(Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 514).