СЛУЖЕ́БКА, и, жін., розм. Те саме, що служниця 1. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Леся Українка, III, 1952, 243); Звенислава кивала служебкам, одягненим у білі довгі сорочки, щоб підкладали гостям (Павло Загребельний, Диво, 1968, 174).