СЛИ́ВА, и, жін.
1. Садове і лісове плодове дерево або кущ з соковитими плодами перев. фіолетового або жовтого кольору з великою довгастою кісточкою. Між веленою листвою вишняку, груш, слив та яблунь біліли чепурні хаточки (Панас Мирний, I, 1949, 128); Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (Іван Франко, IV, 1950, 201); Підіймалася [біля хвіртки] стара, з потрісканим стовбуром і гіллям слива (Михайло Стельмах, I, 1962, 157).
2. Плід цього дерева або куща. Напиши рецепти повидел
з яблук і слив, спосіб маринування слив і грушок
(Леся Українка, V, 1956, 178); Синіють сливи, червонобокі повні
персики вгинають гілля... (Олесь Гончар, III, 1959, 128);
На чистих яблуках і сливах, укритих ніким не
займаною патиною, бриніли найчистіші дощові краплини
(Олександр Довженко, I, 1958, 95); * У порівняннях. Стоїть дівчинка там же,
над прірвою, дивиться на нього — такі великі
темносині очі, як сливи... (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17).
♦ [Сидіти] як (наче і т. ін.) [сорока] в сливах —
ніяково почувати себе. Сидить, як сорока в сливах
(Номис, 1864, № 3193); [Галя (помітивши, що Явдоха
наче в сливах):] Ходімо, Дуню, й ми туди.. А ви
посидите тут (Панас Мирний, V, 1955, 153).