в означеннях
Тлумачення, значення слова «слизький»:

СЛИЗЬКИ́Й, а, е.

1. Дуже гладкий, який майже не утворює тертя, на якому важко втриматися, встояти; який ледве утримує на собі кого-, що-небудь; ковзкий. Христя спускається з гори. Та й слизька ж яка! Ноги так і йдуть; коли б ще не впасти (Панас Мирний, III, 1954, 242); Він давно згубив свого картузика, кілька разів падав на слизькій дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135); Брязнули десь засуви, і в каземат важко впав чоловік, зірвавшись в слизької драбинки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 103); Земля після дощу стала слизькою (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 12);
//  Якого ледве можна втримати в руках; порский. Таке слизьке, що й двома руками не вдержиш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 295); Назустріч мені поспішали в базару жінки.., з їх кошиків, повних слизького м'яса, виглядали барвінок і первоцвіт (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); Важкі колоди й слизькі дошки випорскували з рук, падали в ковбані разом з людьми (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 305);
//  у знач. ім. слизьке, кого, сер. Дуже гладке місце, на якому важко втриматися, встояти.  * У порівняннях. Господиня підійшла, обережно ступаючи, неначе по слизькому (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 71);
//  перен. Який може призвести до поганих наслідків; ненадійний, небезпечний. — Великий світ, та слизькі дороги: той, дивись, там підсковзнувсь, той — там спіткнувсь, .. і не нам, грішним, карати свого брата! — відмовив Максим (Любов Яновська, I, 1959, 296).
Виводити (вивести) на слизьке; Збивати (збити) на слизьке — ставити кого-небудь у скрутне, незручне становище. Гурій «підкусює» свого суперника уїдливими словами; водночас не губить надії заплутати його у якесь сильце чи вивести на слизьке (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 266); Заганяти (загняти) на слизьке див. заганяти 1; Заганятися (загнатися) на слизьке див. заганятися; Залишати (залишити, лишати, лишити) на слизькому — залишати кого-небудь у непевному становищі. Залазили [поклонники] в нові борги, плекаючи надію виборсатися після вінчання. Потім знічев'я поверталась [Клавда] до них спиною, залишаючи на слизькому (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 454); Зводити (звести) на слизьке див. зводити; Крутитися (покрутитися) на слизькому — бути у скрутному становищі, зазнавати труднощів. — Торгових людей татарських за Перекоп не пускати. Нехай покрутяться на слизькому, гаспиди (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 570); Наганяти (нагнати) на слизьке див. наганяти; Підбивати (підбити, збивати, збити) на слизьке — провокувати, штовхати кого-небудь на якісь непевні, небезпечні вчинки. Лише згодом збагнула смисл появи отієї вітряної [Зіни], коли вже й ніч почала спливати, а Груні й Надії все нема та й нема. Ой лишенько, це ж ота шльондра і їх на слизьке підбила! (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 182); Коли ж дехто з [іноземних] туристів намагається провокаційними запитаннями збити її на слизьке, — ця звичайна прибиральниця поводиться з такою самоповагою, що її годилось би наслідувати кожному (Вітчизна, 4, 1964, 209); Попадати (попасти) на слизьке (рідко на слизьку); Скочити (наскочити) на слизьке — опинятися в скрутному, незручному становищі. — Мені здалось, що ти, Андроне Потаповичу, попав на слизьке, а признатися не хотів, — засміявся Броварник (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 223); Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав! Виляв, хитрив і увивався, І тілько к Тибру що добрався, То в воду триб, — пустився вплав (Іван Котляревський, I, 1952, 241); — Треба довідатися, куди ті гроші йдуть. — Старшина побачив, що наскочив на слизьке, і зараз звернув у бік: — Гроші всі цілі (Борис Грінченко, II, 1963, 360); Припертий (приперта, приперте) на слизьке — який опинився у безвихідному становищі. Припертий на слизьке, німець, зрештою, добував із своєї торби нещасну копійчану бірку (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 154); Ставати (стати, ступати, ступити) на слизький шлях (на слизьку дорогу) — втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці тощо. [Ярошенко:] Ви стали на слизький шлях, товаришу Заболотний. [Віктор:] Я не знаю, чому ви надумались повчати мене (Олександр Левада, Драми.., 1967, 374); Притиківна, закохавши панича, ступає на слизький шлях (Панас Мирний, V, 1955, 360).

2. Вкритий слизом. Я чую, як в траві метелик колихнеться, Як гадина слизька до зілля доторкнеться (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 69); Христина Максимівна кинула слизького коропа в таз (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 108); Медуза. Морський холодець... Кругле, як мисочка, біле,.. слизьке, холодне й прозоре... (Остап Вишня, I, 1956, 176); Гарбузи б'ють прямо об землю, а потім з їхніх золотистих пазух вибирають слизьке насіння (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 60); Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 39).

3. Який містить слиз або схожий на слиз. Оля любовно ворушила довгі кільця ще сирових ковбас.., без огиди мачаючи руки у слизьку юшку, що стікала на дошку стола з мертвої птиці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 360); Вітер лине отак над болотом, де й вода вся важка, мов свічадо тьмяне, вбрана в ряску й слизьке баговіння [баговиння] (Леся Українка, I, 1951, 224); Під льодом вода затхнулася, зогрілася, слизька, зелена (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 144).

4. перен. У якому приховане щось небезпечне, двозначне, сумнівне і т. ін. Не знаю, чи видрукують [«Fata morgana»], бо тема з цензурного боку дуже слизька (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 256); Він збирався поговорити з Каргатом на досить слизьку тему (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 109);
//  Який уміє легко, спритно знаходити вихід із скрутного становища, вдаючись до хитрощів, підступу. Серед них ми бачимо.. редактора «Нової ради», слизького і викрутливого (Василь Еллан, II, 1958, 241);
//  Непевний, нещирий. Хто розбере цього чоловіка — надто вже він тихий та слизький, влесливий та вкрадливий (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 295); Не злюбила його Докія. Не за ті цукерки, що дітям не дав, а за те, що якийсь він слизький був, дуже низько кланявся усім Чумакам (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 82);
//  У якому є щось непристойне, сласне;
//  Який виражає щось непристойне, сласне. Його слизькі, блудливі очі Зирчать [зирять], як в нірок ховрахи... (Ярослав Шпорта, Мужність, 1951, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 352.

Коментарі (0)