в означеннях
Тлумачення, значення слова «смага»:

СМА́ГА, смаги, жін.

1. Сильне бажання пити; спрага. Стомлена ватага 3 заробітків чимчикує.. Смага 3 ніг валяє небораків (Іван Манжура, Тв., 1955, 43); Вода кругом човна ще більше дражнила його; печія й смага ще гірше пекла його в грудях, у горлі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 233).

2. Наліт у роті, на губах від спраги і т. ін. — В мене вночі спадає смага на рот та на губи, — треба промочувати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 186); Біля тину стоїть поранений — закурене лице, смага на губах, змучений (Андрій Головко, I, 1957, 352); Ні спочинку, ні сну не забаг, Ні забави-розваги, Бо він бачив смагу на губах У зомлілих від спраги (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 158);
//  Пересохла плівка на губах від підвищеної температури при гарячці і т. ін. [Явдоха:] А на губах смага, аж потріскались губи!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 479); По білому обличчю з запалими очима, по смазі на губах знати було, що полегшало не дуже (Андрій Головко, II, 1957, 438); Хвороба спекла їй губи темною смагою (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 407);
//  Підвищена температура тіла від хвороби; гарячка. На устах чорно — смага попекла; одні очі горіли, як угольки тліли з глибоких ям широкого чола (Панас Мирний, IV, 1955, 76).

3. Золотисто-коричневий або темно-коричневий колір шкіри людини, якого вона набуває під дією сонячного проміння та вітру; засмага. Лице взялось смагою, — темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 191); У нього й досі на обличчі Смага сільських, гарячих літ (Терень Масенко, Поезії, 1950, 153); Тепле проміння пестило їхні тіла, і золотавий, неповторний відтінок смаги лягав на шкіру, ніби відсвіт сонця (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 351);  * Образно. З її зеленого листя пробиваються разочки ягід, на які вже сонце кинуло свою першу смагу (Михайло Стельмах, I, 1962, 485).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 390.

Коментарі (0)