СМАК, у, чол.
1. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що
виникає в людини й тварини при подразненні слизової
оболонки язика харчовими та деякими нехарчовими
речовинами. Проворні матушки сьорбнули й поскривлялись;
не ймучи віри своєму смакові, гості поглядали одні
на одних, доки не розшолопали, що то була вода з перцем
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 111); Будь-якого певного значення
смак в житті земноводних не відіграє (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 15);
// Якість, властивість їжі й
питва, що відчувається під час їх вживання. — Просимо
до столу, звиніть, коли, може, щось не так — за смак
не ручаюся, а гаряче буде (Михайло Стельмах, I, 1962, 594); Шпак
не від того, щоб, як спілі вишні, Покуштувати, що воно
на смак (Максим Рильський, III, 1961, 178); * Образно. Після
кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей
неповторний смак весняного повітря (Вадим Собко, Зор. крила,
1950, 8);
// Якість, властивість їжі й питва, що дають
задоволення. Вона одрізала огірка: огірок був несолоний,
дуже кислий, без усякого смаку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 96);
[Гадюка:] На голодні зуби і камінь має смак (Марко Кропивницький,
V, 1959, 486); * Образно. Досі чує [Віталій] на губах смак
її рвучкого поцілунку, яким вона опалила його там, на
винограднику... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 105); Розкріпачений
народ, спробувавши смак волі, розгорнув свої крила
(Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 34);
// розм. Те саме, що
смакота 2. — Вони в свитках ходять та отаку ковбасу за
не знати який смак уважають (Іван Франко, III, 1950, 122);
// Бажання їсти, охота до їди; апетит. Зараз з печі,
вона [страва] так приязно пахла, лоскотала в роті, будила
ще більший смак (Панас Мирний, III, 1954, 269); П'яний козак
зіпсував смак до їжі та вина (Натан Рибак, Переяславська Рада,
1953, 151).
Добиратися смаку див. добиратися 1; Органи смаку —
органи чуття у людини й тварини, що містяться в язиці
та в м'якому піднебінні й служать для розпізнання якості
та властивостей їжі й питва. Органи смаку у новонароджених
дітей розвинені найбільше порівняно з іншими
органами чуття (Шкільна гігієна, 1954, 59); Прісний
смак див. прісний.
2. Розвинуте почуття прекрасного, здатність до естетичної
оцінки. Все, чим він пишається і цінить у собі,
його розум, смак і культура, навіть його ідеї — все
згодували, усе зростили оці лани (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 393);
Вплив на вироблення у мене літературного смаку мали
два вчителі: Іван Верхратський і Юлій Турчинський
(Іван Франко, I, 1955, 13); Вона добре малювала, мала тонкий
художній смак, розуміла все прекрасне (Оксана Іваненко, Тарасові
шляхи, 1954, 270).
♦ Знати (мати, тямити) смак — добре розбиратися
в чому-небудь, розумітися на чомусь; любити що-небудь.
[Сотник:] Поки сто раз не поцілує, Й читать не хоче!
А бурсак! Собачий сину, знаєш смак (Тарас Шевченко, II, 1963,
196); До прання я маю смак. Мати навчила (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1950, 213); [Петро:] Павле Павловичу,
я чув, що ви й у віршах смак тямите, бо й самі їх
пишете (Володимир Самійленко, II, 1958, 145).
3. Схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення
чимсь; уподобання. Різниця в поглядах та в смаках
довела, врешті, до того, що вони обридли одно одному і
мусили розійтись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135); У неї вже
встиг виробитися смак до такої наполегливої праці
(Олесь Донченко, V, 1957, 335).
♦ Ввіходити (ввійти) в смак — починати відчувати
задоволення від чого-небудь, виявляти дедалі більший
інтерес до чогось. Дедалі в смак ввіходив [Бертольд] І
потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка,
I, 1951, 380); Знаходити (знайти, находити, найти)
смак у кому — чому — відчувати інтерес до кого-,
чого-небудь. Декому робота ця здається нудною, одноманітною,
а Порфир і в ній знаходить для себе смак (Олесь Гончар,
Бригантина, 1973, 111); — Не буду ж і я його [шлях]
копать. Нехай його чорти розкопують, коли знайдуть
у йому смак, — бубонів сам до себе Кайдаш (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 274); — Рутулець Турн тебе вже свата,.. І
ти в йому находиш смак (Іван Котляревський, I, 1952, 178); На смак
чий — відповідно до чиїхсь поглядів, міркувань,
уподобань. Як Вам подобаються наші періодичні видання:
«Громадська думка», «Рідний край», «Шершень». На мій
смак — все воно сіре, малоцікаве (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
289); Крапивницький на свій смак і розсуд верховодив
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 24); Під смак кому, чий;
По смаку кому, чиєму — подобається, імпонує кому-небудь.
Я мусив мовчки признати, що такі подружжя не
зовсім під мій смак (Леся Українка, III, 1952, 684); — Служба
по мені, по моєму смаку і вдачі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 13);
Припадати (припасти) до смаку кому — подобатися,
імпонувати кому-небудь. — Розмова припадає мені до
смаку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 28); — Шукаю відповіді на
запитання: чому ви припали до смаку отій Катерині?
(Натан Рибак, Час.., 1960, 327); Приходитися (прийтися)
до смаку див. приходитися.
4. Манера, стиль, зразок. Розвилась в Польщі в XVI і XVII віку [віці] широко комедія..; не хибло також проб сотворити поважну світську драму в смаку класичнім (Іван Франко, XVI, 1955, 216); Бульба з нагоди приїзду синів запросив усіх сотників.. Гості сиділи за столом у світлиці, прибраній на смак того часу (Олександр Довженко, I, 1958, 219).
5. у знач. присудк. сл. Те саме, що смачно 3. [Іван
(одламує носик від куприка і їсть):] У-у, смак! (Панас Мирний,
V, 1955, 228).
♦ Добирати (добрати, доходити, дійти і т. ін.)
смаку: а) відчувати задоволення від їжі й питва. Він
хоч і хильнув удвоє більше за двох, але тільки зараз оце
починав смаку добирати (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 196);
Проценко мовчав, ковтаючи чай.. Він ніяк.. не доходив
смаку (Панас Мирний, III, 1954, 274); б) виявляти дедалі
більший інтерес до чогось. Любов Прохорівна добрала смаку
в науковій праці свого Женічки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 78);
До смаку: а) так, щоб було смачно. Вона почала куштувати
кашу. — І трохи не солона!.. — Я ж мов до смаку
солила, — несміло одказала та (Панас Мирний, III, 1954, 355);
б) з великим апетитом. От узяла та й полетіла [Гава],
Щоб недалечко у ярку, На самоті поснідать до смаку
(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 90); в) гарно, вишукано. На ній була
сукня хоч і не нова, але пошита до смаку (Петро Панч, На
калиновім мості, 1965, 133); г) відповідно до чиїхсь вимог,
уподобань. І що то вже вмів [Олексій] їм до смаку
заграти! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 290); д) досхочу, до
повного задоволення. — Мені дуже спішно треба тільки
перейти [колію]. Візьміть штраф, вилайте до смаку,
але я мушу (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 9); е) (кому) подобається,
імпонує; до вподоби. Полякам, що були на Україні,
Життя колгоспне дуже до смаку (Олександр Підсуха, Поеми, 1954,
65); Не міг великий князь Київської Русі завжди знати,
що робиться на околицях Руської землі. А це було до
смаку боярам (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71); З (із,
зі) смаком: а) з великим апетитом. — Їсти — страх
хочеться.. З яким смаком трощиться їстівне! Аж за
ушами лящить... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); б) гарно,
вишукано. Одягається [Розумовська] скромно, але з витонченим
смаком (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 265); Їй подобалася
ця затишна, зі смаком обставлена кімната (Микола Олійник,
Чуєш.., 1959, 26); в) із задоволенням, з приємністю.
Давно я нічого не читав.. з таким смаком (Панас Мирний,
V, 1955, 378); Сьогодні, після довгої перерви, він зі
смаком писав свої етнографічні замітки (Михайло Стельмах, II,
1962, 164); Набирати (набрати) смаку для кого —
ставати важливим, значущим для когось, набувати
неабиякого значення. Все — робота, життя, відносини з
товаришами.. — все це набрало для нього особливого смаку
(Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 135); У (в) смак: а) з
великим апетитом, з насолодою. Балабуха.. в смак з'їв
пирога (Нечуй-Левицький, III, 1956, 20); б) смачно. Тобі, дивлячися
на гуцульський сніданок, очі рогом лізуть та оскома
зуби дре [дере] — таке воно кисле. А гуцулові саме
тоді в смак (Гнат Хоткевич, II, 1966, 355); в) досхочу, до повного
задоволення. От як тая Павлютиха покине нас самих,
то мати з попадею за плач мерщій, і добре, у смак,
наплачуться собі (Марко Вовчок, VI, 1956, 222); Утрачати
(утратити) смак: а) ставати менш смачним. Шипшина
втратила від морозу свій смак (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947,
5); б) переставати смакувати кому-небудь. І враз риба
втратила свій смак, охота до їжі одлетіла геть (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 22); в) переставати подобатися комусь, радувати
кого-небудь. Сили покидали його, очі, якісь
розпорошені й водянисті, глибоко запались, життя втратило
смак (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 342); г) (до чого)
переставати пікавитися чим-небудь; знеохочуватися.