в означеннях
Тлумачення, значення слова «смак»:

СМАК, у, чол.

1. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що виникає в людини й тварини при подразненні слизової оболонки язика харчовими та деякими нехарчовими речовинами. Проворні матушки сьорбнули й поскривлялись; не ймучи віри своєму смакові, гості поглядали одні на одних, доки не розшолопали, що то була вода з перцем (Нечуй-Левицький, III, 1956, 111); Будь-якого певного значення смак в житті земноводних не відіграє (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 15);
//  Якість, властивість їжі й питва, що відчувається під час їх вживання. — Просимо до столу, звиніть, коли, може, щось не так — за смак не ручаюся, а гаряче буде (Михайло Стельмах, I, 1962, 594); Шпак не від того, щоб, як спілі вишні, Покуштувати, що воно на смак (Максим Рильський, III, 1961, 178);  * Образно. Після кожного подиху хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 8);
//  Якість, властивість їжі й питва, що дають задоволення. Вона одрізала огірка: огірок був несолоний, дуже кислий, без усякого смаку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 96); [Гадюка:] На голодні зуби і камінь має смак (Марко Кропивницький, V, 1959, 486);  * Образно. Досі чує [Віталій] на губах смак її рвучкого поцілунку, яким вона опалила його там, на винограднику... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 105); Розкріпачений народ, спробувавши смак волі, розгорнув свої крила (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 34);
//  розм. Те саме, що смакота 2. — Вони в свитках ходять та отаку ковбасу за не знати який смак уважають (Іван Франко, III, 1950, 122);
//  Бажання їсти, охота до їди; апетит. Зараз з печі, вона [страва] так приязно пахла, лоскотала в роті, будила ще більший смак (Панас Мирний, III, 1954, 269); П'яний козак зіпсував смак до їжі та вина (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 151).
 Добиратися смаку див. добиратися 1; Органи смаку — органи чуття у людини й тварини, що містяться в язиці та в м'якому піднебінні й служать для розпізнання якості та властивостей їжі й питва. Органи смаку у новонароджених дітей розвинені найбільше порівняно з іншими органами чуття (Шкільна гігієна, 1954, 59); Прісний смак див. прісний.

2. Розвинуте почуття прекрасного, здатність до естетичної оцінки. Все, чим він пишається і цінить у собі, його розум, смак і культура, навіть його ідеї — все згодували, усе зростили оці лани (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 393); Вплив на вироблення у мене літературного смаку мали два вчителі: Іван Верхратський і Юлій Турчинський (Іван Франко, I, 1955, 13); Вона добре малювала, мала тонкий художній смак, розуміла все прекрасне (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 270).
Знати (мати, тямити) смак — добре розбиратися в чому-небудь, розумітися на чомусь; любити що-небудь. [Сотник:] Поки сто раз не поцілує, Й читать не хоче! А бурсак! Собачий сину, знаєш смак (Тарас Шевченко, II, 1963, 196); До прання я маю смак. Мати навчила (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 213); [Петро:] Павле Павловичу, я чув, що ви й у віршах смак тямите, бо й самі їх пишете (Володимир Самійленко, II, 1958, 145).

3. Схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення чимсь; уподобання. Різниця в поглядах та в смаках довела, врешті, до того, що вони обридли одно одному і мусили розійтись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135); У неї вже встиг виробитися смак до такої наполегливої праці (Олесь Донченко, V, 1957, 335).
Ввіходити (ввійти) в смак — починати відчувати задоволення від чого-небудь, виявляти дедалі більший інтерес до чогось. Дедалі в смак ввіходив [Бертольд] І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка, I, 1951, 380); Знаходити (знайти, находити, найти) смак у кому — чому — відчувати інтерес до кого-, чого-небудь. Декому робота ця здається нудною, одноманітною, а Порфир і в ній знаходить для себе смак (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 111); — Не буду ж і я його [шлях] копать. Нехай його чорти розкопують, коли знайдуть у йому смак, — бубонів сам до себе Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 274); — Рутулець Турн тебе вже свата,.. І ти в йому находиш смак (Іван Котляревський, I, 1952, 178); На смак чий — відповідно до чиїхсь поглядів, міркувань, уподобань. Як Вам подобаються наші періодичні видання: «Громадська думка», «Рідний край», «Шершень». На мій смак — все воно сіре, малоцікаве (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 289); Крапивницький на свій смак і розсуд верховодив (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 24); Під смак кому, чий; По смаку кому, чиєму — подобається, імпонує кому-небудь. Я мусив мовчки признати, що такі подружжя не зовсім під мій смак (Леся Українка, III, 1952, 684); — Служба по мені, по моєму смаку і вдачі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 13); Припадати (припасти) до смаку кому — подобатися, імпонувати кому-небудь. — Розмова припадає мені до смаку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 28); — Шукаю відповіді на запитання: чому ви припали до смаку отій Катерині? (Натан Рибак, Час.., 1960, 327); Приходитися (прийтися) до смаку див. приходитися.

4. Манера, стиль, зразок. Розвилась в Польщі в XVI і XVII віку [віці] широко комедія..; не хибло також проб сотворити поважну світську драму в смаку класичнім (Іван Франко, XVI, 1955, 216); Бульба з нагоди приїзду синів запросив усіх сотників.. Гості сиділи за столом у світлиці, прибраній на смак того часу (Олександр Довженко, I, 1958, 219).

5. у знач. присудк. сл. Те саме, що смачно 3. [Іван (одламує носик від куприка і їсть):] У-у, смак! (Панас Мирний, V, 1955, 228).
Добирати (добрати, доходити, дійти і т. ін.) смаку: а) відчувати задоволення від їжі й питва. Він хоч і хильнув удвоє більше за двох, але тільки зараз оце починав смаку добирати (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 196); Проценко мовчав, ковтаючи чай.. Він ніяк.. не доходив смаку (Панас Мирний, III, 1954, 274); б) виявляти дедалі більший інтерес до чогось. Любов Прохорівна добрала смаку в науковій праці свого Женічки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 78); До смаку: а) так, щоб було смачно. Вона почала куштувати кашу. — І трохи не солона!.. — Я ж мов до смаку солила, — несміло одказала та (Панас Мирний, III, 1954, 355); б) з великим апетитом. От узяла та й полетіла [Гава], Щоб недалечко у ярку, На самоті поснідать до смаку (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 90); в) гарно, вишукано. На ній була сукня хоч і не нова, але пошита до смаку (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 133); г) відповідно до чиїхсь вимог, уподобань. І що то вже вмів [Олексій] їм до смаку заграти! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 290); д) досхочу, до повного задоволення. — Мені дуже спішно треба тільки перейти [колію]. Візьміть штраф, вилайте до смаку, але я мушу (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 9); е) (кому) подобається, імпонує; до вподоби. Полякам, що були на Україні, Життя колгоспне дуже до смаку (Олександр Підсуха, Поеми, 1954, 65); Не міг великий князь Київської Русі завжди знати, що робиться на околицях Руської землі. А це було до смаку боярам (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71); З (із, зі) смаком: а) з великим апетитом. — Їсти — страх хочеться.. З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); б) гарно, вишукано. Одягається [Розумовська] скромно, але з витонченим смаком (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 265); Їй подобалася ця затишна, зі смаком обставлена кімната (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 26); в) із задоволенням, з приємністю. Давно я нічого не читав.. з таким смаком (Панас Мирний, V, 1955, 378); Сьогодні, після довгої перерви, він зі смаком писав свої етнографічні замітки (Михайло Стельмах, II, 1962, 164); Набирати (набрати) смаку для кого — ставати важливим, значущим для когось, набувати неабиякого значення. Все — робота, життя, відносини з товаришами.. — все це набрало для нього особливого смаку (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 135); У (в) смак: а) з великим апетитом, з насолодою. Балабуха.. в смак з'їв пирога (Нечуй-Левицький, III, 1956, 20); б) смачно. Тобі, дивлячися на гуцульський сніданок, очі рогом лізуть та оскома зуби дре [дере] — таке воно кисле. А гуцулові саме тоді в смак (Гнат Хоткевич, II, 1966, 355); в) досхочу, до повного задоволення. От як тая Павлютиха покине нас самих, то мати з попадею за плач мерщій, і добре, у смак, наплачуться собі (Марко Вовчок, VI, 1956, 222); Утрачати (утратити) смак: а) ставати менш смачним. Шипшина втратила від морозу свій смак (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 5); б) переставати смакувати кому-небудь. І враз риба втратила свій смак, охота до їжі одлетіла геть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22); в) переставати подобатися комусь, радувати кого-небудь. Сили покидали його, очі, якісь розпорошені й водянисті, глибоко запались, життя втратило смак (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 342); г) (до чого) переставати пікавитися чим-небудь; знеохочуватися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 392.

Коментарі (0)