СМАКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех.
1.
що, чим. Їсти, пити, насолоджуючись смаком
чого-небудь. Проценко потягував старе смаковите винце,
Рубець смакував крутий та солодкий чай (Панас Мирний, III,
1954, 290); Водій смакував ковбасу з хлібом і дивувався,
що Максим не доторкнувся до їжі (Панас Кочура, Родина..,
1962, 75); Чабан Горпищенко тільки радіє в душі,
дивлячись, як люди смакують його водою (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 54); * У порівняннях. Юра нечутно цмокав губами, немов
смакував щось дуже солодке (Олесь Донченко, VI, 1957, 384);
//
Повільно їсти, пити що-небудь, визначаючи, оцінюючи
смакові якості споживаного. — Та пий-бо одразу, не
смакуй! — приказав о. Хведор, регочучись дрібно (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 122); Марфа Петрівна, смакуючи, випила свою
стопку, оцінивши вино, мовляв, таке смачне, що й наливки
такої не настоїш (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 141); — Ти
спробуй, молодице, — запрошував молодий Шумейко
покупців. — Це ж не яблуко, це справжній мед..
Надкушувала молодиця маленький шматочок, смакувала й
кривилася: — Ой, і кисле ж та терпке (Анатолій Шиян, Баланда,
1957, 217);
// кому. Викликати у когось бажання їсти,
пити що-небудь. Апетит у Федора Іполитовича не
-вменшився. Не поспішаючи, неначе кожний відправлений
до рота шматок неабияк йому смакує, він з'їв усе (Юрій Шовкопляс,
Людина.., 1962, 228); Цап полюбляв викрадати з чавунів
варену картоплю.. Не так йому смакувала сама картопля,
як сіль на ній (Василь Земляк, Лебедина зграя, 1971, 55);
— Та ні, таки справді щось кава мені не смакує. Чи то,
може, не ви самі варили? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11); Голубці,
хоч тітка Клавда не пошкодувала до них ні м'яса, ні
приправи, вже не смакували гостям (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 194);
// кому. Подобатися чим-небудь; приваблювати.
Не можна сперечатися про смаки, бо що, мовляв,
одному до вподоби, те іншому, може, й ніяк не
смакує? (Іван Микитенко, II, 1957, 51).
2. перен. Відчувати задоволення, приємність від
чого-небудь, бути вдоволеним чимсь. Зненависть до тої
фігури гострила мою увагу. Я смакую її хиби, дефекти
тіла, маленьку душу, безсилий розум (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
256); Солдати стояли похмурі. Вони не смакували
радощів перемоги (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 428);
Граф не витримав і знову зареготав, заздалегідь смакуючи
враження, яке справить зараз його вигадка (Олесь Донченко,
III, 1956, 17);
// З особливим задоволенням вимовляти
слова, речення, розповідати що-небудь. — Пальба
взводом! — Сердюцький офіцер, витончений артист,
смакує кожне слово (Яків Качура, II, 1958, 319); Бундючний і
воднораз улесливий, він говорив повільно, мовби смакуючи
кожне своє речення (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 96);
// Милуватися чим-небудь. Особливе враження справили
на П. Майбороду гуцульські народні пісні, з якими він
уперше спізнався під час експедиції у Карпати влітку
1940 р. Він смакував кожну почуту й записану мелодію
(Народна творчість та етнографія, 6, 1968, 70); Храпкови їхали.. в скелястих
нетрях, вслухалися в гомін чадацького буяння, і кожен
по-своєму смакував ту красу (Іван Ле, Міжгір'я, 1953,
67);
// Обмірковувати, аналізувати що-небудь, переживаючи,
заглиблюючись у деталі, тонкощі. Посиділи мовчки,
— він, смакуючи своє лихо, а я — роздумуючи та
розгадуючи... (Марко Вовчок, VI, 1956, 269).