Словник української мови

СМА́ЛЕЦЬ, льцю, чол. Жир, витоплений перев. із свинячого здору. І живуть [сестри] нічого собі.. І кабана проти Нового року щораз колють. Сало й смалець невиводні (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 295); Мовчки смакував [Глущук] зарум'яненою свининою, що з неї стіш смалець (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 214); Павло прийшов додому, скинув кожуха і поліз на піч. Явдоха подала йому гарячого молока із смальцем (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 370);
//  Жир, витоплений з птиці. Гуска, моя свашко, в господарстві.. все одно, що вівця або свиня, вибачайте в цім слові: з неї м'ясце, з неї смалець, з неї пір'я (Нечуй-Левицький, III, 1956, 55); Марія пішла до рідної матері, взяла гусячого смальцю (Костянтин Гордієнко, Сильніше смерті, 1946, 29);
//  Взагалі будь-який жир. Сорочка [у Хорона], зв'язана узлами, ..Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець (Іван Котляревський, I, 1952, 130); П'яні червоні обличчя, блискучі від поту й смальцю, що на їх повиступав, якось чудно розтягалися (Борис Грінченко, II, 1963, 317).
♦ Мати смалець у голові — те саме, що Мати лій в голові (див. лій).