СМАЛИТИ, смалю, смалиш, недок.
1. перех. Обпалювати
вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я
і т. ін.; обсмалювати. В титаревій хаті патрали птицю
та поросята, а на городі смалили кабана (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 74); Днів за два до від'їзду почали готуватися
до далеких мандрів. Пекли коржі й смалили качки (Олексій Полторацький,
Дит. Гоголя, 1954, 103);
// Пошкоджувати вогнем щонебудь.
— Горенько моє, що воно [чарівне перо] пальці
смалить! — сказав Юруш.., втік з хати, облизуючи
попечені пальці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 299); При печах
смалив [ливарник] шкіряні рукавиці... (Микола Рудь, Дон. зорі,
1958, 12);
// Піддаючи дії вогню, покривати кіптявою,
робити чорним. Хто ж може вимагати від вродливої
тендітної панночки, щоб вона перед таким вечором ішла
смалити своє личенько та рученята в пекарні? (Леся Українка,
III, 1952, 497);
// Завдавати опіків вогнем або
чим-небудь гарячим. Чи бачив хто, щоб Параска коли в
церкві обмінила свічку.., або справила панихиду за свою
покійну матір, щоб чорти на тім світі не смалили її
на огні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 18).
2. перех. Обпікати, висушувати шкіру, роблячи її смуглою, темною (про дію сонячного проміння й вітру). Його смалило сонце (Юрій Яновський, II, 1958, 180).
3. неперех., розм. Сильно гріти (про сонце); пекти,
палити. На небі ні хмарини. Сонце смалить так, ніби
стоїш у печі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 29); Сонце
смалило немилосердно (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 14);
// Бути дуже сильним, лютим (про мороз); кипіти. Хіба
ж не звісно вам, що зрана, Поки зоря зійде рум'яна,
Найдужче все мороз смалить? (Іван Франко, X, 1954, 313).
4. перех. і без додатка, розм. Палити тютюн, цигарку,
люльку і т. ін. з особливим задоволенням, часто, довго
тощо. Жук так немилосердно смалив папіроску, що вона
аж шкварчала (Панас Мирний, I, 1954, 336); Людей тягло на
сон, смалили махру, знехотя перемовлялися (Костянтин Гордієнко, II,
1959, 174); Якоб ван-Роот смалив свою люльку й мовчки
прислухався до розмов (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 394);
Ходить [Андрій] з кутка в куток по кімнаті, смалить
цигарку за цигаркою і сповідається (Яків Баш, На.. дорозі,
1967, 153);
// Вживати тютюн, цигарки і т. ін. (про
курця). — Не куриш? — Ні, я не курящий. — Добре
робиш. Ая смалю це зілля, мабуть, із колиски (Юрій Яновський,
II, 1954, 143).
5. неперех., з чого і без додатка, розм. Інтенсивно стріляти з вогнепальної зброї (перев. залпами або часто); палити. Кинувся [Віктор] вперед. За ним підвелися Юхим, Олексій і Володя і, зігнувшись, смалили з гарячих автоматів (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 493); Він захлинався й смалив із нагана У кожного, хто озиратися смів (Леонід Первомайський, II, 1958, 403); — Подумав я, подумав, а тоді й кажу: «Підтягніть артилерію і смаліть прямою наводкою» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 261).
6. неперех., перен., розм. Енергійно, азартно, з
особливою силою робити що-небудь, діяти (уживається
замість іншого дієслова, зміст якого розкривається
контекстом). [Степан Демидович:] Так вам
прочитати [вірші]? [Писар:] Ставайте в позицію та
зразу й смаліть (Володимир Самійленко, II, 1958, 130); — Стоятиме курінь
в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме
відпочивальників компотом, смалитиме оркестр,
крутитиметься кіно (Юрій Яновський, II, 1954, 194); Дощ так і
періщить, так і смалить, аж дим по землі йде (Василь Кучер,
Голод, 1961, 279).
♦ Смалити литки див. литка; Смалити халявки
до кого — залицятися до кого-небудь, загравати з кимсь.
Як вона йому у вічі дивилася, коли він смалив до неї
халявки! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235).