в означеннях
Тлумачення, значення слова «смалити»:

СМАЛИТИ, смалю, смалиш, недок.

1. перех. Обпалювати вогнем, очищаючи від щетини, решток пір'я і т. ін.; обсмалювати. В титаревій хаті патрали птицю та поросята, а на городі смалили кабана (Нечуй-Левицький, III, 1956, 74); Днів за два до від'їзду почали готуватися до далеких мандрів. Пекли коржі й смалили качки (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 103);
//  Пошкоджувати вогнем щонебудь. — Горенько моє, що воно [чарівне перо] пальці смалить! — сказав Юруш.., втік з хати, облизуючи попечені пальці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 299); При печах смалив [ливарник] шкіряні рукавиці... (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 12);
//  Піддаючи дії вогню, покривати кіптявою, робити чорним. Хто ж може вимагати від вродливої тендітної панночки, щоб вона перед таким вечором ішла смалити своє личенько та рученята в пекарні? (Леся Українка, III, 1952, 497);
//  Завдавати опіків вогнем або чим-небудь гарячим. Чи бачив хто, щоб Параска коли в церкві обмінила свічку.., або справила панихиду за свою покійну матір, щоб чорти на тім світі не смалили її на огні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 18).

2. перех. Обпікати, висушувати шкіру, роблячи її смуглою, темною (про дію сонячного проміння й вітру). Його смалило сонце (Юрій Яновський, II, 1958, 180).

3. неперех., розм. Сильно гріти (про сонце); пекти, палити. На небі ні хмарини. Сонце смалить так, ніби стоїш у печі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 29); Сонце смалило немилосердно (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 14);
//  Бути дуже сильним, лютим (про мороз); кипіти. Хіба ж не звісно вам, що зрана, Поки зоря зійде рум'яна, Найдужче все мороз смалить? (Іван Франко, X, 1954, 313).

4. перех. і без додатка, розм. Палити тютюн, цигарку, люльку і т. ін. з особливим задоволенням, часто, довго тощо. Жук так немилосердно смалив папіроску, що вона аж шкварчала (Панас Мирний, I, 1954, 336); Людей тягло на сон, смалили махру, знехотя перемовлялися (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 174); Якоб ван-Роот смалив свою люльку й мовчки прислухався до розмов (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 394); Ходить [Андрій] з кутка в куток по кімнаті, смалить цигарку за цигаркою і сповідається (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 153);
//  Вживати тютюн, цигарки і т. ін. (про курця). — Не куриш? — Ні, я не курящий. — Добре робиш. Ая смалю це зілля, мабуть, із колиски (Юрій Яновський, II, 1954, 143).

5. неперех., з чого і без додатка, розм. Інтенсивно стріляти з вогнепальної зброї (перев. залпами або часто); палити. Кинувся [Віктор] вперед. За ним підвелися Юхим, Олексій і Володя і, зігнувшись, смалили з гарячих автоматів (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 493); Він захлинався й смалив із нагана У кожного, хто озиратися смів (Леонід Первомайський, II, 1958, 403); — Подумав я, подумав, а тоді й кажу: «Підтягніть артилерію і смаліть прямою наводкою» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 261).

6. неперех., перен., розм. Енергійно, азартно, з особливою силою робити що-небудь, діяти (уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом). [Степан Демидович:] Так вам прочитати [вірші]? [Писар:] Ставайте в позицію та зразу й смаліть (Володимир Самійленко, II, 1958, 130); — Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом, смалитиме оркестр, крутитиметься кіно (Юрій Яновський, II, 1954, 194); Дощ так і періщить, так і смалить, аж дим по землі йде (Василь Кучер, Голод, 1961, 279).
Смалити литки див. литка; Смалити халявки до кого — залицятися до кого-небудь, загравати з кимсь. Як вона йому у вічі дивилася, коли він смалив до неї халявки! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 395.

Коментарі (0)