в означеннях
Тлумачення, значення слова «смерч»:

СМЕРЧ, у, чол. Великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін. Вітер смерчі білі, страшні Із води зриває (Леся Українка, IV, 1954, 96); Смерчі й урагани досить часто піднімають у повітря масу води і разом з нею раків, косяки оселедців, які й викидають де-небудь далеко на континенті (Наука і життя, 8, 1956, 35);  * У порівняннях. Катастрофа походу Вишневецького блискавично наближалася, як смерч (Іван Ле, Наливайко, 1957, 99);
//  Те, що нагадує такий вихор. Освітлені вибухами, водяні смерчі від мін та снарядів розтинали пітьму (Олександр Довженко, I, 1958, 317); Артилерійський смерч налетів на ворожі позиції, і стали вони раптом темними і непроглядними (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 220);  * У порівняннях. В повітрі тонко засвистіло. Могутній стовп вогню смерчем здійнявся в небо (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 402.

Коментарі (0)