в означеннях
Тлумачення, значення слова «смердючий»:

СМЕРДЮ́ЧИЙ, а, е. Який має неприємний, поганий запах; сморідний. По хаті пішов такий чад, такий смердючий дим, що Кайдашиха закашляла (Нечуй-Левицький, II 1956, 304); Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 72);
//  Наповнений смородом. Після смердючої казарми.. світ божий наче сміявся до їх зеленою весняною травою, синім небом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 215); Десь на третій чи четвертий день у цій смердючій темній конурі я вже почував себе старожилом (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 60);
//  перен. Який викликає гидливе почуття (виглядом, вчинками і т. ін.); огидний, бридкий. — То се ти його [панича] так честиш? .. — Я ще йому не те зроблю, п'янюзі смердючому! (Панас Мирний, III, 1954, 227); — Я й не знала, що з мужика можна пана зробити! Навчи, Доцько, і мене цієї штукенції, бо вже так мені надоїло те смердюче мужицтво (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 330);
//  Уживається як лайка. Смердючі пси, недолюдки криваві, .. вам не зламать Вітчизни, що у славі знялась до зір і розцвіла, як сад (Володимир Сосюра, II, 1958, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 397.

Коментарі (0)