СМЕРІ́ЧКА, СМЕРЕ́ЧКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до смерека. По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю та невеличкі смерічки (Іван Франко, III, 1950, 84); Над проваллям, на самім краю, Стоїть висока, рівна, ніби свічка, У гостроверхій шапочці смерічка (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 83); Під тою скалою не плила, але таки тікала бистра гірська річка. Над нею висіла смеречка, держачися корінням вершка скали (Лесь Мартович, Тв., 1954, 186); Принадно зеленіли по всьому стоїщу смеречки (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 12); * У порівняннях. Тепер Іван був уясе легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 313).
2. Вид орнаменту. Смерічка.. часто вживається у вишиванні (Гуцульська кераміка, 1956, 44); Для одягу цієї групи [східної частини Закарпаття] характерні вовняні тканини (опинка, запаска, пояс), виконані здебільшого.. переплетом [переплетенням] ниток — смерічки, качела [ромби] (Народне мистецтво західних областей України, 1966, 14).