в означеннях
Тлумачення, значення слова «смеркати»:

СМЕРКАТИ, ає, недок., СМЕРКНУТИ, не; мин. ч. смеркло і смеркнуло; док.

1. безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало, — Не йде, сердешная, в село (Тарас Шевченко, II, 1963, 116); Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан (Леся Українка, II, 1951, 265); Надворі смеркало. Захід жеврів. Де-де займалися зорі (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 44); Ще не встигло смеркнути, як кілька лісників з рушницями оточили землянку (Олесь Донченко, IV, 1957, 74); Поволі згасав червневий день. Смеркло (Олександр Довженко, I, 1958, 85);  * У порівняннях. Ся улиця вела у пекло.. У ній і вдень було, мов смеркло, Од диму вся була чадна (Іван Котляревський, I, 1952, 127).

2. перен. Закінчуватися, наближатися до кінця. — От вже смеркає ваш день, і світає мій ранок, — сказав Павлусь Малинка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 239); Капіталізму вже смеркає путь! Усі дороги — в комунізм ведуть! (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 5).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 398.

Коментарі (0)