СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який призводить до смерті,
має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу і т. ін.).
Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях
(Леся Українка, I, 1951, 433); З тюремних стін винесе [Мирон]
зароди смертельної недуги, котра перед часом зажене
його в могилу (Іван Франко, I, 1955, 236);
// Вживання або
вдихання якого викликає смерть (про отруйні речовини).
Василь у цю ніч думав про те, коли ж дасть смертельну
отруту ще одному імператору Візантії (Семен Скляренко, Святослав,
1959, 619); Леткі речовини, які виділяють деякі
рослини, отруйні для багатьох бактерій, паразитичних
грибів, квіткових рослин.. Смертельні вони і для тварин
(Мікробіологічний журнал, XXII, 6, 1960, 32);
// Який загрожує смертю,
може привести до загибелі, смерті. На зневагу чужинця
відповідає [красуня] смертельним ударом (Гнат Хоткевич, II,
1966, 375); Рятівне коло траншей перетворилося для
німців на смертельний зашморг (Юрій Збанацький, Таємниця..,
1971, 254); Смертельний риск.
♦ Бити смертельним боєм див. бій; Смертельна
хватка — те саме, що Мертва хватка (див. мертвий).
Гнат, розуміючи, що це кінець, впав на луку сідла і
вхопився за нього руками смертельною хваткою (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 71); Смертельний бій див. бій; Смертельний
випадок — випадок серйозного захворювання, тяжкої
травми, що може закінчитися або закінчується смертю.
— Що надзвичайного в тому, що викликали професора?
Це тільки в нашому обивательському містечку люди такі
провінціали, що за їх поняттям професора викликають
тільки у смертельних випадках (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 98).
2. Який супроводить смерть. Всюди смертельне хропіння,
крик, рев роздирали небеса (Наталія Кобринська, Вибр., 1954,
183); Смертельний стогін.
Смертельна блідість — надзвичайна блідість. Зиркнувши
на мене, вона раптом стихав, усмішка геть зникає
їй з обличчя, — воно вкривається смертельною блідістю
(Петро Колесник, На фронті.., 1959, 28); Смертельна тиша —
цілковита тиша. Лазар побачив поле й почув тишу, якусь
незвичайну, смертельну тишу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 198);
Смертельна тиша опанувала весь будинок (Вадим Собко, Зор.
крила, 1950, 90); Смертельний сон — смерть.
3. Те саме, що смертний 1. Зважав [вважав] я вас,
царі, богами, Гадав: хто вам отут суддя? Ви ж, бачу,
рівні серцем з нами, Смертельні також, як і я. І ви
повалитесь без сили, Як листя з дерева старе (Павло Грабовський, I,
1959, 276);
// у знач. ім. смертельні, них, мн. (одн.
смертельний, ного, чол.; смертельна, ної, жін.). Люди;
протилежне безсмертні. Ніжна й смутна, блискучими
слізьми зрошаючи очі, Так удається Венера [до
Юпітера]: «О ти, що ділами смертельних І несмертельних
одвіку владаєш і мечеш перуни! Що мій Еней заподіяти
міг проти тебе такого..?» (Микола Зеров, Вибр., 1966,
227).
4. Те саме, що смертний 2. [Кассандра:] Не буду
я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на
покрив смертельний ти сама давно напряла (Леся Українка,
II, 1951, 262).
Від колиски [аж] до смертельного корита — від
народження до смерті. Їм то приємність чинить —
не дати мені ані на хвилю супокою, пекти і смалити
мене на вільнім огні від колиски аж до смертельного
корита! (Іван Франко, III, 1950, 123); На смертельній постелі
[бути (лежати)] див. постіль; Смертельне ложе — те
саме, що Смертне ложе (див. ложе 1). Щось непотрібне
і легке було у них [словах], так наче хорий потішав
хорого на смертельному ложі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 217);
Все про себе він міг би розповісти хіба тільки на
смертельному ложі (Степан Васильченко, IV, 1960, 7).
5. перен. Який досяг найвищого ступеня свого вияву;
надзвичайно сильний. Холод смертельного болю й
розпуки Стиска моє серце, затемнює світ (Іван Франко, XIII,
1954, 27); Зв'язані кури тріпотіли у кошиках, виривалися
з них, падали на тротуари і били крилами об камінь
з смертельним жахом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361);
Жінка іронічно усміхається, а широко розкриті очі
швидко бігають з смертельною тривогою... (Леся Українка,
III, 1952, 577); Раптом одчув [Давид] у собі таку
смертельну тугу, мов серце хто взяв і здавив у холодній
слизькій руці (Андрій Головко, II, 1957, 83); Смертельна втома;
Смертельна образа; Смертельна небезпека.
♦ Смертельний ворог — непримиренний, лютий, ворог.
Корінці чисті, здорові, не знають ще свого смертельного
ворога (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206); Яресько, стиснувши
зуби, випускав з берега по них кулю за кулею, бачив, як
падає у воду то один то другий з смертельних його ворогів
(Олесь Гончар, II, 1959, 251); Смертельний гріх — те саме,
що Смертний гріх (див. смертний). — Піп панотець не
велить і каже, що гріх смертельний туди ходити
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 27).