в означеннях
Тлумачення, значення слова «смертельний»:

СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який призводить до смерті, має своїм наслідком смерть (про рану, хворобу і т. ін.). Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Леся Українка, I, 1951, 433); З тюремних стін винесе [Мирон] зароди смертельної недуги, котра перед часом зажене його в могилу (Іван Франко, I, 1955, 236);
//  Вживання або вдихання якого викликає смерть (про отруйні речовини). Василь у цю ніч думав про те, коли ж дасть смертельну отруту ще одному імператору Візантії (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 619); Леткі речовини, які виділяють деякі рослини, отруйні для багатьох бактерій, паразитичних грибів, квіткових рослин.. Смертельні вони і для тварин (Мікробіологічний журнал, XXII, 6, 1960, 32);
//  Який загрожує смертю, може привести до загибелі, смерті. На зневагу чужинця відповідає [красуня] смертельним ударом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 375); Рятівне коло траншей перетворилося для німців на смертельний зашморг (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 254); Смертельний риск.
Бити смертельним боєм див. бій; Смертельна хватка — те саме, що Мертва хватка (див. мертвий). Гнат, розуміючи, що це кінець, впав на луку сідла і вхопився за нього руками смертельною хваткою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 71); Смертельний бій див. бій; Смертельний випадок — випадок серйозного захворювання, тяжкої травми, що може закінчитися або закінчується смертю. — Що надзвичайного в тому, що викликали професора? Це тільки в нашому обивательському містечку люди такі провінціали, що за їх поняттям професора викликають тільки у смертельних випадках (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 98).

2. Який супроводить смерть. Всюди смертельне хропіння, крик, рев роздирали небеса (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 183); Смертельний стогін.
 Смертельна блідість — надзвичайна блідість. Зиркнувши на мене, вона раптом стихав, усмішка геть зникає їй з обличчя, — воно вкривається смертельною блідістю (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 28); Смертельна тиша — цілковита тиша. Лазар побачив поле й почув тишу, якусь незвичайну, смертельну тишу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 198); Смертельна тиша опанувала весь будинок (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 90); Смертельний сон — смерть.

3. Те саме, що смертний 1. Зважав [вважав] я вас, царі, богами, Гадав: хто вам отут суддя? Ви ж, бачу, рівні серцем з нами, Смертельні також, як і я. І ви повалитесь без сили, Як листя з дерева старе (Павло Грабовський, I, 1959, 276);
//  у знач. ім. смертельні, них, мн. (одн. смертельний, ного, чол.; смертельна, ної, жін.). Люди; протилежне безсмертні. Ніжна й смутна, блискучими слізьми зрошаючи очі, Так удається Венера [до Юпітера]: «О ти, що ділами смертельних І несмертельних одвіку владаєш і мечеш перуни! Що мій Еней заподіяти міг проти тебе такого..?» (Микола Зеров, Вибр., 1966, 227).

4. Те саме, що смертний 2. [Кассандра:] Не буду я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на покрив смертельний ти сама давно напряла (Леся Українка, II, 1951, 262).
 Від колиски [аж] до смертельного корита — від народження до смерті. Їм то приємність чинить — не дати мені ані на хвилю супокою, пекти і смалити мене на вільнім огні від колиски аж до смертельного корита! (Іван Франко, III, 1950, 123); На смертельній постелі [бути (лежати)] див. постіль; Смертельне ложе — те саме, що Смертне ложе (див. ложе 1). Щось непотрібне і легке було у них [словах], так наче хорий потішав хорого на смертельному ложі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 217); Все про себе він міг би розповісти хіба тільки на смертельному ложі (Степан Васильченко, IV, 1960, 7).

5. перен. Який досяг найвищого ступеня свого вияву; надзвичайно сильний. Холод смертельного болю й розпуки Стиска моє серце, затемнює світ (Іван Франко, XIII, 1954, 27); Зв'язані кури тріпотіли у кошиках, виривалися з них, падали на тротуари і били крилами об камінь з смертельним жахом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); Жінка іронічно усміхається, а широко розкриті очі швидко бігають з смертельною тривогою... (Леся Українка, III, 1952, 577); Раптом одчув [Давид] у собі таку смертельну тугу, мов серце хто взяв і здавив у холодній слизькій руці (Андрій Головко, II, 1957, 83); Смертельна втома; Смертельна образа; Смертельна небезпека.
Смертельний ворог — непримиренний, лютий, ворог. Корінці чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206); Яресько, стиснувши зуби, випускав з берега по них кулю за кулею, бачив, як падає у воду то один то другий з смертельних його ворогів (Олесь Гончар, II, 1959, 251); Смертельний гріх — те саме, що Смертний гріх (див. смертний). — Піп панотець не велить і каже, що гріх смертельний туди ходити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 27).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 398.

Коментарі (0)