СМЕРТЬ, і, жін.
1. Припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині. Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука і життя, 8, 1968, 9); Фізіологічна смерть; Смерть клітини.
2. Припинення існування людини, тварини; протилежне
життя; кончина, скін. Тяжко нездужала бідна
Олександра; лежала сама, і води нікому подать; лежала
й смерті дожидала (Марко Вовчок, I, 1955, 36); Смерть його,
як і життя, нелюдська була (Панас Мирний, I, 1954, 48); Куди
подітись? Він не хотів загинути такою безславною,
страшною смертю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 171); Не злічити,
скільки їх тут полягло. Ті, що підіймались їм на зміну,
бачили їхню смерть, але це їх не страшило (Олесь Гончар,
II, 1959, 444); — Оце недавно ми не загнали телиці в
двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку
не одрятували од смерті, — пропала (Нечуй-Левицький, VII, 1966,
284); При раптовій смерті припиняється нагнітальна
діяльність серця, а отже, і кровообіг (Наука і життя, 7, 1970,
37); * У порівняннях. [Кассандра:] Ненависний мені
той шлюб, мов смерть, я ж так його боюсь (Леся Українка,
II, 1951, 300); — Востаннє почули [богунці] свого
начдива: — Ненавидьте рабство, як смерть, любіть
революцію, як життя (Олександр Довженко, I, 1958, 212);
// Те саме, що
Смертна кара (див. смертний), [Молодший римлянин:]
Скоріше б вирок той! Чого марудять?
[Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм буде?
[Молодий римлянин:] Ну, звісно, смерть. [Клієнт:]
Яка? [Молодий римлянин:] Яку присудять
(Леся Українка, II, 1951, 513); Благав князя [священик],
щоб дав дозвіл висповідати та запричастити людей,
засуджених на смерть. Князь прогнав священика
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 136);
// кому. Уживається як
заклик до помсти, відплати. [Вояки:] Нехай мовчить!
Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? Хто
любить імператора — кричи: бунтівникові смерть!
(Леся Українка, II, 1951, 535); Орлюк гукнув у пітьму всіма
силами своєї душі — всім гнівом, образою, горем:
— Смерть фашистським окупантам! (Олександр Довженко, I, 1958,
283); — Що будемо з ними [поліцаями] робити, люди?
— Судить! Хай кладуть своє життя за наше горе!
— Повбивать їх! — Жили з нас викручували. Смерть
їм! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 528);
// Персоніфікація кончини —
людський скелет, звичайно з косою. «Забула десь і тая
смерть про мене» — ..Коли глядить — Страшенна
смерть близесеньке стоїть... Дідок оторопів, — і рученьки
помліли (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 87); Думки її нічого
веселого їй не віщували. Таки треба дожидатися смерті
з косою. Життя її закінчене (Лесь Мартович, Тв., 1954, 461);
Ніч. Плач. Смерть шумить косою! (Павло Тичина, I, 1957, 43);
порівн. З фаетона виліз у чорній коштовній рясі
немолодий і кістлявий, мов смерть, служитель церкви
(Михайло Стельмах, I, 1962, 638);
// перен. Загибель,
припинення існування чого-небудь. [Кассандра (волає,
зібравши всю силу):] Прокинься, Троє! Смерть іде на
тебе!!! (Леся Українка, II, 1951, 324); Стихло все. Ллється
урочиста симфонія смерті кораблів (Олександр Корнійчук, I, 1955, 78);
В світлиці теплим воском плачуть свічі, немов
оплакують смерть найкращих рядків щоденника (Михайло Стельмах,
I, 1962, 19);
// перен. Занепад чого-небудь. Обов'язок
керівників самодіяльності та інших культурних
працівників на місцях — якомога сприяти розквіту цих
талантів, як огню боячись їх нівеляції, їх підведення
під загальноприйнятий взірець і т. ін.! Нівеляція —
смерть мистецтва (Максим Рильський, IX, 1962, 211).
Голодна смерть — смерть від голоду. Що, коли справді
одберуть від неї її землю? ..На ту землю вся її надія,
там — її добро, її життя; без землі — голодна смерть!
(Панас Мирний, III, 1954, 46); Дбати (придбати, готувати,
наготувати і т. ін.) на смерть — готувати заздалегідь
одежу й усе необхідне для похорону. Вже б давно час
їй дбати на смерть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 20); Розгорнула
[Хима] і знов поскладала шмаття та одежу, що
придбала собі на смерть... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 88);
Легка смерть — раптова смерть без мук. — Як сизий
голуб, відлетіло життя, — горбатою тінню нахилилась
над матір'ю літня, висушена сонцем і наймами жінка.
— Легка смерть. За роботою, — позаздрив хтось із
заробітчан (Михайло Стельмах, II, 1962, 173); Нагла смерть
див. наглий; Насильна смерть див. насильний;
Передчасна смерть див. передчасний; Природна смерть
див. природний; Холодна смерть — смерть від холоду.
▲ Біологічна смерть — необоротне припинення біологічних
процесів у клітинах і тканинах і розпад білкових
структур; Клінічна смерть див. клінічний; Політична
смерть — неможливість для кого-небудь продовжувати
політичну діяльність через своє ідейне й
політичне банкрутство.
♦ Блідий, як (немов, неначе, мов і т. ін.) смерть —
дуже блідий. Денис біга коло нього, руки лама, блідий,
як смерть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 414); — Тату! —
оступіться, прошу вас, — сказав Карпо, блідий, неначе
смерть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 291); Бог (господь) смерть
посилає див. посилати; Боятися гірше смерті — дуже
боятися кого-, чого-небудь. Вона думала про Олександру
й боялася її гірше смерті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 71);
Видима смерть див. видимий; Вірна смерть — те саме,
що Видима смерть (див. видимий). Розставляти міни —
вірна смерть для матроса. Матрос це знає, і матрос
зневажливо свище (Юрій Яновський, II, 1958, 34); Гірше [лютої]
смерті (від (од) смерті): а) нестерпно тяжкий.
[Жірондист:] Таке життя було б од смерті гірше
(Леся Українка, II, 1951, 166); б) нестерпно тяжко. Піду,
думаю, заміж!.. Станемо якось бути на світі — хоч не
жити, дак бути. А так — се гірше лютої смерті
(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 395); Дивитися (зазирати,
заглядати, глянути і т. ін.) смерті в очі (у вічі) див.
око. До [самої] смерті — до кінця життя. Стискала
[Юзя] Зоні руки, присягалася, що любитиме її «завжди,
завжди, до самої смерті» (Леся Українка, III, 1952, 656);
До смерті — надто, сильно, дуже. [Пан:] Голубчику,
заспівайте, коли ваша ласка! До смерті люблю гарні
пісні (Степан Васильченко, III, 1960, 399); Забула смерть див.
забувати; Загинути (умерти, полягти і т. ін.) смертю
хоробрих — умерти в бою героєм. Розстрілявши по
ворогах усі снаряди, загинуть вони смертю хоробрих за
революцію (Олександр Довженко, I, 1958, 52); Умер і він бійців
хоробрих смертю, Та перед нами світочем горить ім'я його
(Максим Рильський, II, 1960, 327); Заморити на смерть див.
заморювати; Замучувати (замучити) на смерть див.
замучувати; Заподіяти собі смерть див. заподіювати;
Збиратися, як за смертю — збиратися дуже повільно,
мляво. Збирався він, як за смертю: довго шукав
рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по
всіх закапелках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 521); Збліднути
як смерть див. збліднути; Зустрічатися (зустрітися)
з смертю [віч-на-віч] див. зустрічатися; Іти (піти)
на смерть; Іти назустріч смерті — не боячись загинути,
іти на самовідданий учинок заради кого-, чого-небудь,
бути готовим померти за когось, щось. — На
смерть ішов, ну, а такого ще не бачив. І що його
робити, то вбийте мене — не скажу (Іван Микитенко, II, 1957, 46);
— Усі ми з піснею цією відважно підемо на смерть!
(Володимир Сосюра, II, 1958, 496); — Не тут твоє місце, а з ними,
Що смерті назустріч ідуть (Іван Франко, XIII, 1954, 147); Крізь
вогонь і смерть — через усі перешкоди й небезпеки.
[Гайдай:] Я пронесу цей прапор крізь вогонь і
смерть (Олександр Корнійчук, I, 1955, 80); Кров і смерть! —
уживається як заклик до помсти і відплати. [Гелена:]
Ти крикнула до мене: «Кров і смерть!» того тобі
довіку не забуду (Леся Українка, II, 1951, 253); Лежати при
смерті див. лежати; Між (поміж) смертю й (та) життям —
у надзвичайно небезпечному для життя становищі. Христина
ж і досі в лікарні б'ється між смертю й життям.
Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку
(Михайло Стельмах, I, 1962, 647); На життя й на смерть —
те саме, що Не на життя, а на смерть (див. життя).
Міцно стоїть купка завзятих чумаків — видко,
наважилась боронитися до краю, на життя й на смерть...
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185); На смерть: а) так, що наступає
смерть. — Акушерку Рашкевич, кажуть, на смерть
забили. Поліції нема, щезла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 170);
— Лейтенанта Чорноволенка накрило міною. На
смерть... (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 139); б) дуже,
сильно; нещадно. Гордий студент обидився на смерть
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 28); — Прошу не казати про цю
пригоду моєму зятеві Ніколає Станбу. Лихий у чоловіка
язик, засміє на смерть... (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960,
403); На смерть посилати (послати) див. посилати; Не
дає (не посилає) бог (господь) смерті кому, заст. —
хтось не помирає, хоч бажає цього, хоч уже пора.
— Краще б мені на тім світі, ніж на цім... Та не дає
мені бог смерті... (Панас Мирний, I, 1949, 407); — Світ..
мені не милий, а господь смерті не посила! (Марко Вовчок, I,
1955, 146); Не забути до смерті див. забувати; Не на
життя, а на смерть див. життя; Нести (сіяти) смерть —
знищувати, умертвляти багатьох. Ти тремтиш, ти
поблід, лиходію? Ніс ти смерть — умри ж тепер самі
(Максим Рильський, II, 1960, 215); Багато їх, цих танків, і
завтра після перепочинку вони рушать далі, туди, на
схід, щоб сіяти смерть (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 88);
Переляканий на смерть (до смерті) див. переляканий;
Перелякати на смерть (до смерті) див. перелякати;
Перелякатися на смерть (до смерті) див. перелякатися;
Перемагати (перемогти) смерть див. перемагати;
Питання життя й смерті див. питання; Побліднути як
смерть — стати надзвичайно блідим. — Він, він, —
крикнула Уляна і як смерть поблідла... Пропала ж я!
(Панас Мирний, I, 1954, 312); Пожити смерті див. поживати 2;
Померти (умерти) не своєю смертю див. свій;
Померти (умерти) своєю смертю див. свій; Приймати
(прийняти) смерть див. приймати; При смерті — в
дуже тяжкому, небезпечному для життя стані. — Чи живий
він, чи ні. В сорок першому я залишив його в оточенні
майже при смерті (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 42);
Приходить (приходила, прийшла, прийде) смерть —
хтось помирає (помирав, помер, помре). — Як же мені
важко! Чи се смерть моя приходить!.. (Марко Вовчок, I, 1955,
201); Не глядячи на Одарчині сльози, молитви, смерть
не приходила (Панас Мирний, I, 1954, 60); Він думав: «Я
старий.. Прийде незабаром смерть і разом зо мною покладе
в домовину і мою думку...» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 9);
Просити (прохати) [у бога] смерті, заст. — виявляти
небажання жити. [Василь:] Як навіжений, кидався
я перший у січу, прохав у бога смерті... (Панас Мирний, V,
1955, 107); Скалічити на смерть див. скалічити; Скараний
на смерть див. скараний; Скарати на смерть див.
скарати; Смерть заглядає (заглянула, зазирає, дивиться
і т. ін.) в очі (у вічі) див. око 1; Смерть занесла свою
гостру косу див. заносити; Смерть за плечима у кого —
хтось дуже хворий, старий, скоро помре. Заридав кобзар,
заплакав Сліпими очима. Дивувалися дівчата: Вже
смерть за плечима, А він, сліпий, сивоусий, Про колишнє
плаче (Тарас Шевченко, I, 1963, 155); — Вік мій вже недовгий...
Смерть за плечима (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 366); Смерть
за смерть — помста вбивством за вбивство; відплата.
Девізом нескорених було: «Кров за кров! Смерть за
смерть!» І земля горіла під ногами окупантів (Вечірній Київ,
24.I 1969, 2); Смерть косить (скосила) кого — хтось
помирає (помер), гине (загинув). Не можна й підвести
обличчя до кулеметного щита. У нім в проріз для прицілу,
і смерть крізь нього нас косила (Володимир Сосюра, II, 1958, 385);
Смерть найти (знайти) — загинути, померти. Наш Евріал
остервенився, Забув, що на часок зайшов; В намет к
Мезапу був пустився, Там може б смерть собі найшов
(Іван Котляревський, I, 1952, 226); Смерть узяла (забрала) кого —
хтось помер. Умерла баба... не буде більше баби...
Смерть узяла бабусю (Панас Мирний, I, 1949, 155); Яків
Герасимович [Кухаренко] багато збирався писати й
певно лишив би чимало цікавих праць, коли б нагла й
трагічна смерть не забрала в нас ще одного вірного сина
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 49); Собача смерть див. собачий;
Стояти (битися і т. ін.) на смерть — битися, боротися
стійко, не шкодуючи життя. — Відступати нам нікуди.
Може, комусь із нас тут судилося загинути, не
доживши до дня перемоги. Але пам'ятаймо одне: на нас
лежить велика місія. Будемо ж стояти на смерть!
(Олесь Гончар, III, 1959, 117); На смерть стоять пролетарі
за свободу (Олександр Довженко, I, 1958, 59); Замах не злякав Данька,
він лише посилив у ньому бажання битись, битись з
ними непримиримо, на смерть.. Стискав у руці гвинтівку
(Олесь Гончар, II, 1959, 230); [Тільки] по смерть [добре]
посилати див. посилати; Три чисниці до смерті
див. чисниця; У (в) смерть: а) так, що наступає смерть.
— Забив. У смерть забив. Он гляньте! — і вона вказала
на золотогривого півня, що лежав коло печі (Панас Мирний, I,
1954, 237); Василь протанцював уже три вулички..
Онде вже й хату видно... Постріл! І... нема Василя.
Упав він просто з танцю на дорогу — в смерть (Олександр Довженко,
I, 1958, 89); б) дуже, сильно. — Кажуть, Степка за
ним у смерть побивається... (Микола Зарудний, На білому світі, 1967,
261); Час смерті див. час; Шукати смерті — робити
щось необачно, ризикуючи життям. Мар'ян журливо
подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку
могили.. і з жалем подумав, скільки то марно пропало
люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати
смерті в чужому степу? (Михайло Стельмах, I, 1962, 635).
3. розм. Щось дуже погане, неприємне, небажане, [Острожин:] Щасливий випадок! А то рискував зостатись тут зовсім без товариства, а для нас, людей столичних, се просто смерть (Леся Українка, II, 1951, 83).