в означеннях
Тлумачення, значення слова «смертний»:

СМЕ́РТНИЙ, а, е.

1. Який не живе вічно; протилежне безсмертний. [Ярослав:] Смертний чоловік проклав дорогу до світил небесних, і цього не забути вже повік! (Олександр Левада, Драми.., 1967, 452); Смертні люди час від часу хворіють, лікуються, одужують, знову хворіють (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 384);
//  у знач. ім. смертні, них, мн. (одн. смертний, ного, чол.; смертна, ної, жін.). Люди; протилежне безсмертні. — Чи довго будете казитись І стид Олимпові робить? Щодень проміж себе сваритись І смертних з смертними травить? (Іван Котляревський, I, 1952, 242); Добре б, не будучи богом, воскреснути, Смертним довести, що смерті нема (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 58);  * У порівняннях. [Кассандра:] Що зможуть проти долі всі боги? Вони законам вічним підлягають так, як і смертні (Леся Українка, II, 1951, 274).
 Простий смертний див. простий.

2. Признач. для умираючого або для мертвого. Ще смутніша — Жанні. Чоловік її — сам! В ніч лиху, мов під смертним, страшним покриттям! Безпомічний, дітки ще маленькі... О, мати! (Леся Українка, IV, 1954, 263).
 На смертній постелі [бути (лежати)] див. постіль; На смертнім одрі див. одр; Смертна постіль — місце, на якому людина вмирає або лежить мертва. Не минули дві неділі, Як до смертної постелі Дон-Кіхота всі зібрались, Хто лиш знав його в селі (Іван Франко, XII, 1953, 204); Смертне ложе див. ложе 1.

3. Те саме, що смертельний 1, 2, 5. Він ярмо неволі й замки Злих тиранів розбива; Давні смертні рани гоїть, Відновля людські права (Леся Українка, IV, 1954, 125); Налилося ще більше кров'ю лице Марусяка... Нелюдським вимахом голови вирвався він зі смертної пастки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 199); — Он яка ти! Думав... Що думав! — Сама ти була думою моєю. На фронті під громи й крики смертні — я бачив тебе (Андрій Головко, I, 1957, 79); Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 467); Кінь вже впав додолу і заборсався в смертних муках (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 10); Мені не треба нічого — ні ласки, ні привіту.. Упав на траву і став механічно повторяти своє заклинання, свою молитву, витворену в хвилину чорної нудьги і смертної туги (Степан Васильченко, II, 1959, 32); «В'яжіть його!» І стільки смертної тривоги було в цім крику, що огонь в очах Тараса блиснув знову... (Володимир Сосюра, I, 1957, 392).
Бити смертним боєм див. бій; Випити смертну чашу див. чаша; Облягти на смертній постелі див. облягати; Погана, як смертний гріх див. гріх; Смертна година див. година; Смертна камера — те саме, що Камера смертників (див. смертник). — Бачиш, Лялю, з усіх наших я, здається, найменш сильний.. А я хочу бути дужим у всіх відношеннях. Бо нам, очевидно, всяко доведеться. Можливо, де й врукопаш... Котовський, між іншим, у смертній камері займався спортом (Олесь Гончар, IV, 1960, 73); Грюкотять залізні двері смертних камер. Людей виводять на смерть (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 283); Смертна кара — страта. — Самодержавство ще жило і поволі очунювало од переляку, а незабаром вищирило й ікла. Хвилею по цілій країні прокотились погроми, смертними карами скінчилися повстання у флоті (Андрій Головко, II, 1957, 311); Смертна мить; Смертний кінець — те саме, що Смертна година (див. година 1). Здавалося їм в останню смертну мить, що пливуть вони в надзоряну сяючу далину (Олександр Довженко, I, 1958, 331); Клянусь.., що буду скрізь єдиним, чистим, як наші зорі і сонця, і з честю ім'я комуніста нести до смертного кінця (Володимир Сосюра, II, 1958, 431); Смертна присяга (клятва) — присяга, клятва життям. Ми присягаємося смертною присягою (Юрій Смолич, II, 1958, 92); Смертний бій див. бій; Смертний вирок див. вирок; Смертний гріх: а) за релігійним уявленням — гріх, який не можна спокутувати, який карається вічними муками на тому світі. [Матушка гуменя (кладе їй руки на голову і молиться):] Укріпи її [Марусі] розум молодий, напути на все добре; захисти своїми молитвами од всього злого, гріха смертного (Панас Мирний, V, 1955, 72); б) велика провина; Смертний сон — те саме, що Смертельний сон (див. смертельний); Смертний час див. час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 399.

Коментарі (0)