Словник української мови

СМЕТА́НА, и, жін. Верхній жирний шар кислого незбираного молока; сквашені вершки. Яке [молоко] вже поставлене на сметану, а яке ще стояло під лавкою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189); На столі стояла здорова миска вареників в маслі, тарілка з сметаною, молочна каша (Нечуй-Левицький, II, 1956, 54); Лукерка внесла шматок хліба і бляшаний кухоль сметани, подала Тимкові (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 38); Ми їли запечену в сметані картоплю (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 73);  * У порівняннях. Засміявся [візник] — зубів у його незліченно, а білі ті зуби, білі, як сметана (Марко Вовчок, I, 1955, 118).
♦ Як вареник у сметані див. вареник.