в означеннях
Тлумачення, значення слова «сміятися»:

СМІЯТИСЯ, сміюся, смієшся, недок.

1. Видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження і т. ін. Чутно з покоїв, як там сміються, говорять, жартують голосно (Марко Вовчок, I, 1955, 265); — Ха-ха! — сміявся Іван (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 346); Жарти слідували один за одним, все смішніші та дотепніші, всі сміялися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87); Хтось вкидав дотеп, всім стає весело, і бійці сміються довго, вволю (Олесь Гончар, III, 1959, 33);  * Образно. За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову (Тарас Шевченко, I, 1963, 48); Пливла у далеч біла павутина, І сміялось небо, як блакитний сад (Максим Рильський, II, 1960, 83);
//  Уміти видавати сміх. Дитя вже сміється;
//  Веселитися, радіти, бути у веселому, радісному настрої. Росли у купочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 343);
//  розм. Виражати веселий, радісний настрій і т. ін. (про очі, обличчя тощо). Її чорні коси були обвиті довкола голови, а чорні блискучі очі сміялися (Іван Франко, I, 1955, 82);
//  Видавати, утворювати звуки, що нагадують сміх (про птахів, звірів). Вздовж греблі шуміли верби. Над ставом у кущах сміялися солов'ї (Андрій Головко, I, 1957, 69).
Крізь сльози сміятися див. сльоза; Сміятися — аж за живіт (животи) братися (взятися) див. живіт; Сміятися в кулак див. кулак; Сміятися на кутні [зуби] див. кутній; Сміятися сльозами — одночасно радіти й плакати. Вельможна громада Не втерпіла, ударила Старими ногами. А я дивлюсь, поглядаю, Сміюся сльозами (Тарас Шевченко, I, 1963, 76).

2. з кого — чого, рідко над ким — чим, кому, чому і без додатка. Насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь, висміювати чиїсь дії, вчинки і т. ін. Чужому лихові не смійся (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 34); Денис часто сміявся з Романа, що він слухав матері, усе ходить до церкви (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 316); Багатого губатого Дівчина шанує; Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує (Тарас Шевченко, I, 1963, 12); Пішла [Марія] глухими вулицями низом поза левадами, щоб хоч люди не бачили та не сміялися: іде побита, некликана до чоловіка (Андрій Головко, II, 1957, 150).
В очі (у вічі) сміятися див. око; Кури сміються — те саме, що Курям на сміх (див. кури). Корній іронічно посміхнувся й, силкуючись говорити басом, захрипів: — Не знаєте Платона? Він завжди вигадує таке, що часом кури сміються (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 255); Сміятися в душі з кого — чого, рідше над ким — чим — глузувати, кепкувати з кого-, чого-небудь, не виявляючи цього зовні. Відчуває [Михайло] себе зовсім безпорадним у житейській суєті, просто хлопчиськом перед цим, видно бувалим парубком, і сам з себе сміється в душі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 164); — Певне, сміється в душі надо мноюг що так безнастанно говорю! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 267).

3. Говорити про що-небудь несерйозно, не зовсім розсудливо; ставитися до чогось легковажно. — Вони думають, що ти мати, — сміявся Тимко, а Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519); — Цікаво, яке сьогодні зведення Інформбюро? .. А про нас передадуть? — У зведенні? Ти що — смієшся? Це... дрібний епізод (Олесь Гончар, III, 1959, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 413.

Коментарі (0)