СМІХ, у, чол.
1. Переривчасті, характерні звуки, які
утворюються короткими видихальними рухами як вияв
радості, задоволення, нервового збудження і т. ін.
— Твій голос, твій сміх я слухав би цілий вік, та й то,
вдається, не наслухався б, — сказав Роман (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 316); Дівчата наближалися, і все ясніше та
голосніше чулися їхні голоси та сміх (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
12); Лунає з вулиці дитячий сміх (Любомир Дмитерко, В обіймах
сонця, 1958, 141); * Образно. Яке сьогодні блакитне небо,
яке високе і чисте! А золотий сміх сонця! (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 185); * У порівняннях. На мулах нешвидких Вона верталась
із ясного саду, Ясна, як сад, і радісна, як сміх
(Максим Рильський, I, 1960, 184);
// тільки мн. Веселі
розмови, розваги і т. ін. Еней по щастю без поміхи Вдавався
в карти, ігри, сміхи, А о Юноні і забув (Іван Котляревський, I, 1952,
175); На панщині не робила, як другі, а більше
бавилась — заводила сміхи та реготи (Панас Мирний, IV, 1955,
33);
// перев. мн. Насмішки, глузування. Буде тобі,
титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи!.. (Тарас Шевченко, II,
1963, 99).
Без сміху — не сміючись, серйозно. З ним був такий
випадок, якого без сміху він не може тепер згадати
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 427); На нього [обер-майстра] без
сміху не можна дивитись: на ногах якісь ботфорти
петровських часів, на голові величезний крислатий капелюх
(Олесь Гончар, Маша.., 1959, 27); Гомеричний сміх див.
гомеричний; Заради (задля, для) сміху — заради жарту, щоб
посміятися. Фотографія Тимка. Ходив із хлопцями на
ярмарок у Зіньків та й «знявся» заради сміху (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 455); О. Хведор був веселий, реготун.. Його
повні червоні уста, здається, були зроду складені задля
сміху (Нечуй-Левицький, I, 1956, 116); Стигне розчин, стає,
мов дуб, поки доставляють його.. Хоч бери та вогнище
розводь на висоті і розігрівай розчин. Але ж то хіба
для сміху (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 347); З сміхом —
сміючись. І хоча й би ти в душі Злюка.. сердитий, Та на
личенько моє З сміхом, весело зирни ти (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 100); З сміхом обганяють його веселі юрби молоді,
попадаються назустріч закохані пари (Андрій Головко, I, 1957,
485).
♦ Брати на сміх див. брати; Заводити сміхи та реготи
див. регіт; Заливатися (залитися) від (од) сміху;
Заливатися (залитися) сміхом — нестримно сміятися.
Обидві удовиці реготались, аж заливались од сміху.
Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою
й вийшла (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 33); Тимко, забившись
під копу, заливається від сміху, дивлячись, як Марка
осатаніло вистрибує на одній нозі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
274); — Я ось, дядьку... осьдечки! — заливаючись сміхом,
обізвавсь Карпо, опинившись зразу на другім боці
(Панас Мирний, I, 1954, 273); Не стримався й Прудивус, залився
сміхом,.. а від того сміху.. глядачам ставало там
іще смішніше (ільч., Козацьк. роду.., 1958, 214);
Залягатися (залягтися) від (од) сміху; Залягатися
(залягтися) сміхом див. залягатися; Захлинатися
(захлинутися) сміхом (від сміху) див. захлинатися;
Заходитися (зайтися) сміхом див. заходитися 2; Качатися
від (зі) сміху див. качатися; Кидає (кидало,
кинуло) в сміх див. кидати; Кишки рвати (порвати
і т. ін.) зі (зо, від) сміху див. кишка; Курці на сміх
див. курка; Курям на сміх див. кури; Лопнути від сміху
— дуже сміятися; Лускати зі (зо) сміху див. лускати;
Людям на сміх див. люди; Лягати від (од, зо)
сміху див. лягати; [Мало не] падати зі сміху див.
падати; Наробити собі сміху; Подати себе на сміх —
виставити себе у смішному вигляді. — Той [грішник]
дума, що вже він меделян, та й силкується гавкати і
щоб то і товсто, і страшно, так тільки сміху собі
наробить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 248); Прохор Осауленко
був козак не з величних; щира душа, себе на сміх не
подасть (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 264); На сміх: а) заради
жарту. — Поміняйте зі мною свою одежу. А дід мав
подерту одежу, каже: — Хлопче, говориш зі мною на
сміх.. — Не на сміх я з вами говорю,.. справді хочу
мінятися (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 175); Вербівці на сміх
назвали село Вербівочкою, хоч у йому [ньому] не було
вербової й гілки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 240); б) для насмішки,
для посміху. Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили,
Як ту матір, що вам на сміх Сина породила (Тарас Шевченко,
I, 1963, 23); — Тоді на тобі один рядок, бо ти два не
годна гнати... — і дав [Андрій] Химі один рядок, на
сміх усім заробітчанам, мов неповнолітній (Яків Качура, II,
1958, 9); Не до сміху (сміхів) кому — у когось немає
бажання, причин і т. ін. веселитися, сміятися. Забродчики
жартували, сміялись, а Миколі було не до сміху,
не до жартів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 231); Хлопці щиро
сміються, тільки Віталикові, здається, не до сміху
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 159); — Ти й зараз прийшов
посміятися з старого батька. А я вже вбився в літа,
мені не до сміхів (Павло Загребельний, Спека, 1961, 333);
Піднімати (підіймати, здіймати, знімати і т. ін.) на
сміх кого, що — те саме, що Брати на сміх (див.
брати). Гомоніли стиха чоловіки; і було знать по
їх очах, що вони піднімали на сміх це жіноче свято
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 370); Ніколи не підіймай на сміх
бідного чоловіка (Іван Франко, IV, 1950, 66); Краще б оця маленька
дівчина потягла його за чуба або ще якось зневажила,
ніж отак здіймати на сміх... (Юрій Яновський, II, 1954, 133);
— До якого заводу? — питаєте. І тут вас знімають
на сміх. Невже ви не знаєте, що в Косопіллі є цукровий
завод?! (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 13); Побирати на сміх
див. побирати; Подавитися сміхом див. подавитися;
Помирати (померти) зо сміху див. помирати; Сміх
бере див. брати; Сміх напав на кого — комусь
захотілося сміятися. Напав на мене якийсь сміх (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 273); Сміхи справляти див. справляти;
Сміх розбиряє кого — те саме, що Сміх бере (див.
брати). Макар Іванович бігав по хаті... а Хо не може
далі витримати.. Його розбира такий сміх, що аж кольки
під грудьми спирають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 168); Ти
чого вибілюєш зуби? — здивувався батько. — Бо є що
вибілювати, — ще більше розбирає мене сміх (Михайло Стельмах,
Щедрий вечір, 1967, 19); Сміху з себе наробити —
виставити себе у смішному вигляді. Не поженихався ні
трохи, а сміху з себе наробив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
315); Сміх узяв див. узяти; Спиняти (спинити, зупинити)
сміх див. спиняти, зупиняти; [Так і (мало не)]
покотитися [покотом] зі сміху (від сміху) див.
покотитися 1; Трохи не упасти зі (зо) сміху —
сміятися до нестями, до знемоги, реготати, згинаючись
до землі. — Та се, — бий тебе сила божа! — Бородаїв
син, — скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху
(Панас Мирний, I, 1954, 259); Узяти на сміх див. узяти;
У сміх хто — хто-небудь почав сміятися. Ми знов у сміх:
— То се такі пісні ..? — Вони питають: «А які?»
(Леся Українка, I, 1951, 406); Хоч би (хоча б, хоть би, коли б)
на сміх; І (й) на сміх — уживається при вказівці на
найменшу міру у здійсненні, виявленні і т. ін. якоїсь
дії. Хоч би на сміх де могила О давнім давні говорила
(Тарас Шевченко, II, 1963, 65); Чи ви живі, чи повмирали; чи я
діждусь коли, чи ні, Щоб клаптик часом переслали Паперу
братнього мені? Прохав, молив.. Що більше вдію? Хоча
б хто на сміх написав... (Павло Грабовський, I, 1959, 340); Коли б
тобі на сміх було де видно свічку. Або в селі де на опічку
Маячив каганець (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49); Нема й на
сміх (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 16); Як на сміх — ніби
навмисне. Як на сміх, плуг нахильцем вискочив з борозни і
на горе Андрієві опинився зверху, на ріллі (Дмитро Бедзик,
Студені Води, 1959, 16); І у землянках, як на сміх, Голодний
плач дітей блідих Нас зустрічав докором вічним...
(Володимир Сосюра, I, 1957, 465).
2. у знач. присудк. сл. Про те, що здатне розсмішити,
викликати подив. Чужа біда Панькові — сміх; Своя ж і
стид, і срам, і гріх (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 156); Який же там
король став Жабам у пригоді? Такий король, що сміх
та й годі (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 122); В Москві великій без
адреси Когось шукати — просто сміх (Любомир Дмитерко, В
обіймах сонця, 1958, 57).
♦ [І] сміх і горе (і гріх, і плач, і сльози) — про те,
що одночасно і смішне і сумне. — Сестра каже, що
Муся теж взялась крутити ночами блюдечка, викликаючи
духів і просячи в них поради.. — І сміх і горе, — після
паузи промовила Ляля (Олесь Гончар, IV, 1960, 74); І сміх і
гріх було дивитися на цю недоладну постать, натоптану
злобою і болем (Михайло Стельмах, II, 1962, 89); Тіль[ки] де-де
православні По углах стогнали Та, стогнучи, за батюшку
господа благали. Сміх і сльози! (Тарас Шевченко, I, 1963, 245);
[І] сміх і лихо див. лихо 1.
3. Виставляння кого-, чого-небудь у смішному вигляді;
висміювання. Сміх — ось що було, за визначенням
самого Гоголя, благородною особою в його «Ревізорі». Цей
сміх потряс царську Росію (Максим Рильський, III, 1955,
217).
Стати сміхом — стати предметом насмішок. Хто кого
переможе... Або вони [сусіди] або я їх! Як вони мене,
то я сміхом стану в селі..! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 206).