СМІХО́ВИСЬКО, а, сер.
1. Те саме, що сміховище. Чудовисько, сміховисько.. [мене] осмішило (Коломийки, 1969, 106); [Настя:] Сміховисько! Сестра у третіх за чиновником!.. А тут рідний син жениться на дочці чабана, на обідранці..! (Марко Кропивницький, II, 1958, 61).
2. Глум, наруга, посміх. — Не сівба — сміховисько..
Пляма на пляму лізе.., — Не моя вина, тут Фокій
бродив... — усміхається Роман (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960,
164).
На сміховисько [людям] — те саме, що На посміх
[людям] (див. посміх). Батькове сімейне життя звелось
на якесь сміховисько (Збірник про Кропивницького, 1955, 15).