Словник української мови

СМІШКИ, ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1, 2. Вже ж мені минулися Дівоцькії смішки (Павло Чубинський, V, 1874, 211); Все сниться: сестронька маленька Перед огнем, та я, та ненька У пізній час; Пісні та смішки до півночі (Павло Грабовський, I, 1959, 427); В очах [у Каті] ніякої серйозності. Завжди смішки (Іван Багмут, Опов., 1959, 103); — Да скажи ж, Мотре-серденько, як се ти все те знаєш?.. — Посилала я сороку-білобоку, а вона мені принесла дві вісті під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила. Та так смішками та жартами й одмовилась, а правди не сказала (Марко Вовчок, I, 1955, 61); — Мене піднімуть двірські на сміх. А мені ліпше смерть у битві, ніж смішки двірських (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 51); Ці смішки мало турбували Ївгу, вона майже не звертала на них уваги (Олесь Донченко, IV, 1957, 200); Він питає, де Петро, А Оксані смішки (Степан Олійник, Вибр., 1959, 78).
♦ Напали (узяли) смішки кого — комусь захотілося сміятися. Очі їй стулились вужче, Леночка аж тупотить. Татка тут напали смішки: — Ну й чудна ж ти! (Павло Тичина, II, 1957, 326); — Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки (Панас Мирний, IV, 1955, 379); Наробити смішків з кого — осміяти, висміяти кого-небудь. Зять довідався, що протопопша наробила смішків з його тещі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 205); На смішки кому — те саме, що На сміх (див. сміх). Колись приповідали собі на смішки: «Казав Іван, що видів Штефан, як пан їв булку з молоком та й дуже вона була смачна» (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 10); Не до смішків кому — те саме, що Не до сміху (сміхів) (див. сміх). Може будуть сміятись? Навряд. Не до смішків їм (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 38); Смішки строїти див. строїти 1; У (в) смішки — заради жарту, щоб посміятися. [Кукса:] Ви навмисне чи у смішки? [Дранко:] Пошуткував з вами трішки (Марко Кропивницький, I, 1958, 206); — Отих перснів понадавали йому дівчата й панни в смішки з цілої нашої парафії (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 282); Усе (все) смішки кому — хто-небудь тільки сміється, веселиться. — Вам усе смішки та жарти, а нам нема часу жартувати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 322); [Ярина (знов сміється):] А що ж? Тут і заночуєш? Вже присвоївся? [Гаптін:] Тобі все смішки... (Леся Українка, III, 1952, 718).