СМІШКИ, ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1, 2. Вже ж
мені минулися Дівоцькії смішки (Павло Чубинський, V, 1874, 211);
Все сниться: сестронька маленька Перед огнем, та я,
та ненька У пізній час; Пісні та смішки до півночі
(Павло Грабовський, I, 1959, 427); В очах [у Каті] ніякої серйозності.
Завжди смішки (Іван Багмут, Опов., 1959, 103); — Да скажи
ж, Мотре-серденько, як се ти все те знаєш?.. — Посилала
я сороку-білобоку, а вона мені принесла дві вісті
під правим крильцем: одну про Данила, а другу про
Кирила. Та так смішками та жартами й одмовилась,
а правди не сказала (Марко Вовчок, I, 1955, 61); — Мене
піднімуть двірські на сміх. А мені ліпше смерть у битві,
ніж смішки двірських (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 51); Ці смішки
мало турбували Ївгу, вона майже не звертала на них
уваги (Олесь Донченко, IV, 1957, 200); Він питає, де Петро, А
Оксані смішки (Степан Олійник, Вибр., 1959, 78).
♦ Напали (узяли) смішки кого — комусь захотілося
сміятися. Очі їй стулились вужче, Леночка аж тупотить.
Татка тут напали смішки: — Ну й чудна ж ти! (Павло Тичина,
II, 1957, 326); — Пищимуха на всю хату зареготався.
Узяли і мене смішки (Панас Мирний, IV, 1955, 379); Наробити
смішків з кого — осміяти, висміяти кого-небудь. Зять
довідався, що протопопша наробила смішків з його тещі
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 205); На смішки кому — те саме,
що На сміх (див. сміх). Колись приповідали собі на смішки:
«Казав Іван, що видів Штефан, як пан їв булку з
молоком та й дуже вона була смачна» (Петро Козланюк, Сонце..,
1957, 10); Не до смішків кому — те саме, що Не до сміху
(сміхів) (див. сміх). Може будуть сміятись? Навряд.
Не до смішків їм (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 38); Смішки
строїти див. строїти 1; У (в) смішки — заради жарту,
щоб посміятися. [Кукса:] Ви навмисне чи у смішки?
[Дранко:] Пошуткував з вами трішки (Марко Кропивницький, I,
1958, 206); — Отих перснів понадавали йому дівчата й
панни в смішки з цілої нашої парафії (Нечуй-Левицький, IV, 1956,
282); Усе (все) смішки кому — хто-небудь тільки сміється,
веселиться. — Вам усе смішки та жарти, а нам нема
часу жартувати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 322); [Ярина
(знов сміється):] А що ж? Тут і заночуєш? Вже
присвоївся? [Гаптін:] Тобі все смішки... (Леся Українка, III,
1952, 718).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 412.