СМОКТА́ННЯ, я, сер. Дія і стан за знач. смоктати. З другої хати доносився до неї брязкіт посуди та смоктання чаю (Панас Мирний, III, 1954, 76); Голодне смоктання під грудьми нагадало Нєдєліну, що він досі й риски не мав у роті (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 135).