СМРАД, у, чол., заст. Сморід. Потім солому підпалили [троянці].. Смрад, чад і дим кругом носились (Іван Котляревський, I, 1952, 272); Виє в печі, свист у горні. Дим і смрад, і дим з огнем. Непохитні, непоборні — ми куєм! (Павло Тичина, I, 1957, 176).